Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 2-471/09-ц
провадження № 61-12667св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Петрова Є. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Мартєва С. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2009 року у складі судді Личковахи О. О. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Мартєва С. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором МКНСМ2С-07 від 26 листопада 2007 року у розмірі 21 083 грн просило звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави МКЕСМ2С-07/31 від 26 листопада 2007 року, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави МКНСМ2С-07 від 26 листопада 2007 року, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; звернути стягнення на квартиру загальною площею 61,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом, продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 26 листопада 2007 року) банком з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Хорол .
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 26 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МКНСМ2С-07 на суму 150 тис. грн зі сплатою 19 % річних та кінцевим терміном повернення 26 листопада 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір застави майна № МКНСМ2С-07/31 та договір застави товару в обороті № МКНСМ 2С-07. Крім того, укладено договір іпотеки від 26 листопада 2007 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 21 083 грн, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Звернуто стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком.
Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 61,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Знято ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з реєстрації за вищевказаною адресою. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 168 416 грн 50 коп., у рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет застави та предмет іпотеки із виселенням відповідачів з іпотечної квартири.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 07 червня 2010 року виправлено описку в рішенні Хорольського районного суду від 30 жовтня 2009 рокушляхом виключення з резолютивної частини абзацу другого в такій редакції: «Звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 шляхом продажу вказаного предметаіпотеки банком.
Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 червня 2010 року звернуто стягнення на майно, яке зазначене в договорі застави № МКНСМ2С-07/31 від 26 листопада 2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 , а саме: комп'ютер (монітор 932 ВSс/н РЕ13NМВR704359; системний блок SVА АТНLUN64Х2380+АN2) 2007 року випуску; пральну машину Samsung, с/н7220034RТС25 2007 року випуску; холодильник Samsung с/н RТ29DVМS, 2007 року випуску, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення банком договору купівлі-продажу предмета застави від імені
ОСОБА_1 стягнення на майно, яке зазначене в договорі застави № МКНСМ2С-07 від 26 листопада 2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 , а саме: шуба «козлик» до колін (5 шт.); шуба «лисиця» довга (3 шт.); шуба «лисиця» коротка (6 шт.); шуба «мутон і кролик» (4 шт.); сапоги зимові модельні чорні (8 пар); сапоги коричневі з візерунком (8 пар); сапоги
«Ботфорти» ( 8 пар); сапоги чорні на танкетці (8 пар) ; костюми жіночі «Каріна» (12 шт.); костюми жіночі джинсові (8 шт.) шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення банком договору купівлі-продажу предмету застави від імені ОСОБА_1
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2009 року в частині виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 , та в частині стягнення судового збору скасовано.У задоволенні позову банку в цій частині відмовлено. Виключено з мотивувальної частини заочного рішення посилання як на предмет іпотеки на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» по 740 грн 92 коп. судового збору.Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 241 грн 99 коп. судового збору. В іншій частині заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2009 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 червня 2010 року відхилено. Додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 червня 2010 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банк звернувся з позовними вимогами про звернення стягнення на суму 147 333 грн 14 коп.- загальна заборгованість та 21083 грн 36 коп. - поточна заборгованість.Між тим, із наданих розрахунків вбачається, що розмір заборгованості на суму 21 083 грн 36 коп. входить в суму заборгованості 147 333 грн 14 коп. За таких обставин, сума заборгованості становить 147333 грн 14 коп. Таким чином, апеляційний суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на суму 21 083 грн 36 коп. Щодо виселення та зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, місцевий суд дійшов передчасних висновків про задоволення позову в цій частині. Оскільки у справі, що розглядається, квартира по АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки, придбана відповідачами не за рахунок отриманого кредиту, відповідачі не підлягають виселенню з неї без надання їм іншого жилого приміщення. Крім того, суд першої інстанції вирішив питання про звернення стягнення на будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який не був предметом іпотеки. Згідно заяви ПАТ КБ «Приватбанк» виправлено описку в заочному рішенні Хорольського районного суду від 30 жовтня 2009 року, виключивши з його резолютивної частини абзац другий.Проте, в мотивувальній частині рішення залишилися посилання на вищевказаний будинок, який не був предметом іпотеки.За таких обставин слід виключити з мотивувальної частини заочного рішення посилання як на предмет іпотеки на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
(1)Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк»
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у позові про виселення та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 114 ЖК України визначено вичерпний перелік громадян, яким повинно бути надане інше житло при їх виселенні, відповідачі до вказаної категорії не належать. Крім того, суд не перевірив наявність у відповідачів іншого житла. За частиною другою статті 109 ЖК України саме на суд покладено обов?язок визначити та зазначити у рішенні інше постійне жиле приміщення, яке має бути надано відповідачам. Суд безпідставно поклав указаний обов?язок на банк.
(2) Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу банку
У запереченні на касаційну скаргу банку ОСОБА_1 зазначає, що рішення апеляційного суду в частині відмови у позові про виселення є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам статті 109 ЖК України.
(3) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині звернення стягнення на квартиру, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що наданий банком розрахунок боргу не відображає інформації щодо сплачених сум та порядку їх зарахування. Звертаючи стягнення на предмет забезпечувального обтяження в судовому порядку, банк не надіслав досудової вимоги про усунення порушення. Суд не залучив до участі у справі всіх мешканців іпотечної квартири та вирішив питання про звернення стягнення на будинок, який не є предметом іпотеки. Резолютивна частині рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку». Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідачів судовий збір у розмірі 1 701 грн 16 коп., проте квитанції про сплату такої суми судового збору позивачем у матеріалах справи немає.
Додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року в частині перегляду додаткового рішення не оскаржуються та судом касаційної інстанції не переглядаються з огляду на зміст статті 400 ЦПК України.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
За змістом частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні справи суди входили із того, що у серпні 2009 року ПАТ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором МКНСМ2С-07 від 26 листопада 2007 року у розмірі 21 083 грн просило звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договорами застави й іпотеки. Також суди виходили із того, що у серпні 2009 року надійшла позовна заява банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на суму 147 333 грн 14 коп., а ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2009 року позовні заяви об'єднано в одне провадження.
Разом з тим, матеріали справи не містять позовної заяви банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на суму 147 333 грн 14 коп.
За вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
На виконання цих обов'язків суд має з'ясувати у позивача предмет позову (що конкретно вимагає відповідач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). У відповідача суд з'ясовує суть та характер заперечення проти позову й на підставі з'ясованого визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору (предмет доказування).
За змістом статті 130 ЦПК України 2004 року попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; 4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин.
У порушення наведених вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу щодо об?єднаних позовних вимог банку на загальну суму 168 416 грн 50 коп. без долучення до матеріалів справи позовної заяви банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на суму 147 333 грн 14 коп., що згідно зі статтею 411 ЦПК України є підставою скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що 26 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено два кредитних договори № МКНСМ2С-07: на суму 150 тис. грн зі сплатою 19 % річних та кінцевим терміном повернення 26 листопада 2011 року та на суму 21 тис. грн зі сплатою 19 % річних та кінцевим терміном повернення 26 листопада 2011 року. Разом з тим, матеріали справи містять лише один кредитний договір № МКНСМ2С-07 від 26 листопада 2007 року на суму кредиту 150 тис. грн, у договорах забезпечення кредиту здійснюється посилання саме на цей договір як основний.
Суд першої інстанції встановив обставини справи без посилання на докази, які їх підтверджують.
Відповідно до статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості уточнити позов, а тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційних скарг по суті спору не підлягають оцінці, оскільки відсутність у справі позовної заяви унеможливлює встановлення обсягу заявлених вимог та підставу їх пред?явлення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
З огляду на викладене, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» і ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року в частині перегляду заочного рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик