07 червня 2019 року
Київ
справа №160/2065/19
провадження №К/9901/11911/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної шкоди,
26 квітня 2019 року до суду касаційної інстанції електронною поштою надійшла зазначена скарга.
Верховний Суд ухвалою від 06 травня 2019 року залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відмовивши у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Скаржникові встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання нової редакції касаційної скарги та її копій для відповідачів з уточненнями щодо реквізитів оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а також доказів сплати судового збору або звільнення від такої сплати.
Копію зазначеної ухвали заявник отримав 16 травня 2019 року.
10 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли нова редакція касаційної скарги та клопотання заявника про встановлення скрутного матеріального становища та звільнення у зв'язку із цим від сплати судового збору.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом із цим, ОСОБА_1., порушуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору посилається на скрутне матеріальне становище. На підтвердження вказаного повторно надає копію довідки Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі Дніпропетровської області про розмір отримуваної пенсії за віком та копію довідки щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність отриманих ОСОБА_1 доходів в період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2018 року.
Водночас Законом України "Про судовий збір" чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору, за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, автор скарги не надав ні під час первинного звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 160/2065/19 повернути особі, яка її подала.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович