06 червня 2019 року
Київ
справа №9901/49/19
адміністративне провадження №Зі/9901/123/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення,
29 травня 2019 року в судовому засіданні в ході розгляду справи № 9901/49/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення позивачем подано заяву про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.
В обґрунтування даної заяви позивачем зазначено, що предметом позову у справі № 9901/49/19 є скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яким визначено бали за результатом оцінювання практичного завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад у Верховному Суді.
До судді Єзерова А.А. як учасника цього ж конкурсу застосовувалися ті ж процедури оцінювання як і до позивача.
Оскільки позивач оспорює законність своєї оцінки з підстав відсутності єдиної методики, яка була застосована до учасників конкурсу, то, за його висновком, це впливає на законність процедур та результати конкурсу, в якому брав участь і Єзеров А.А .
Відтак, на думку, позивача, суддя Єзеров А.А. не може не бути зацікавленим у спорі, який ставить під сумнів законність як конкурсних процедур, так і конкурсу в цілому, а тому не може бути неупередженим у розгляді справи № 9901/49/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року заява ОСОБА_1 про відвід судді Єзерову А.А. визнана не обґрунтованою. Зупинено провадження у справі № 9901/49/19 до вирішення питання заявленого відводу в порядку частини 4 статті 40 КАС України.
Згідно частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
04 червня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єзерова А.А. визначено суддю Єресько Л.О.
Вирішуючи дану заяву, суддя виходить із такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу у разі якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Аналіз доводів, наведених позивачем у заяві про відвід судді, дозволяє дійти висновку, що позивач вважає, що фактично опинився у ситуації конфлікту інтересів, що безумовно може підпадати під визначення "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді".
Як зазначає позивач у своїй заяві, ним оспорюється законність оцінки ВККСУ практичного завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад у Верховному Суді з підстав відсутності єдиної методики, яка була застосована до учасників конкурсу, що впливає на законність процедур та результати конкурсу.
З даного приводу необхідно зазначити, що конкурс до Верховного Суду, оголошений 02 серпня 2018 року, проводився у відповідності до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у межах кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішень Комісії від 13 лютого 2018 № 20/зп-18 та від 02.10.2018 року) (надалі - Порядок).
Варто зауважити, що конкурс до Верховного Суду, оголошений 07 листопада 2016 року, проводився у відповідності до того самого Порядку.
Таким чином, усі судді Верховного Суду, як першого так і другого наборів, були призначені на посади за результатами конкурсної процедури, яка проводилася у відповідності до вищевказаного Порядку.
За інстанційною юрисдикцією, судом першої інстанції для розгляду справ щодо оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є Верховний Суд, іншого компетентного суду для розгляду такого роду позовних заяв немає.
Аналогічне питання було предметом розгляду Ради суддів України, яка згідно з пунктом 6 частини 8 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законодавством).
Так, у рішенні Ради Суддів України від 18 травня 2018 року № 24 відмічено, що ані в Законі Україні «Про запобігання корупції», ані в процесуальному законодавстві не розглядається такий випадок, коли суддя буде «прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи» (п.2 ч.4 ст.36 КАС України), однак справу неможливо буде передати будь-якому іншому судді, коли всі судді матимуть той самий приватний інтерес. Проте в ст.20 §2 Законодавчого інструментарію щодо конфліктів інтересів Ради Європи зроблено такий виняток: «Приватні інтереси не складають конфлікту інтересів, якщо всі інші судді в країні мали би такий самий конфлікт інтересів».
Ураховуючи наявність у міжнародній практиці усталеного підходу в оцінці ситуацій стосовно конфлікту інтересів, ситуації, які стосуються усіх, а не тільки конкретного судді, не є конфліктом інтересів, Рада суддів прийняла рішення від 8.06.2017 №34, яким роз'яснено, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді.
Отже, з урахуванням конституційних вимог щодо необхідності дотримання основних засад судочинства, у тому числі забезпечення права позивача на доступ до суду у судді Єзерова А.А. під час розгляду справи № 9901/49/19 відсутній конфлікт інтересів, оскільки ця ситуація стосується всіх суддів Верховного Суду, а іншого компетентного суду для розгляду справи № 9901/49/19 немає.
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість судді Єзерова А.А. або необ'єктивність під час розгляду справи № 9901/49/19 позивачем у заяві не наведено, а суддею не встановлено.
За таких обставин у задоволенні заяви позивача про відвід судді Єзеровва А.А. від участі у розгляді даної справи слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А. у справі № 9901/49/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
Л.О. Єресько,
Суддя Верховного Суду