Іменем України
04 червня 2019 року
Київ
справа №809/886/15
адміністративне провадження №К/9901/19831/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 (суддя - Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.) по справі № 809/886/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 .) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській (далі - ДПІ у м. Яремчому) від 16.02.2015 №0000062200.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суди не врахували положення пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 та зазначає, що Книга обліку доходів і витрат не є документом, в якому відображається облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС проведено фактичну перевірку кафе «Вікторія», яке належить ФОП ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідками вказаної перевірки складено акт № 090018 від 04.02.2015, в якому зафіксовано, що позивачем в порушення вимог статей 3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, незабезпечено відповідність суми грошових коштів на місці розрахунків сумі коштів, яка зазначена в розрахункових квитанціях, виданих із початку робочого дня, та порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому розмірі на суму 6093,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Яремчому прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0000062200, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 12187,00 грн.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.
Згідно «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовуються фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Контролюючий орган надав позивачу право ознайомитись з матеріалами перевірки, надати вмотивовані пояснення та документи, щодо фактів, викладених в акті, яким позивач не скористався.
Надана позивачем до суду першої інстанції книга обліку доходів і витрат, обґрунтовано не визнано як належний і допустимий доказ, в силу положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий документ надано вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки.
Таким чином, ДПІ у м. Яремчому правомірно на підставі вищенаведених приписів статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 12186,00 грн. за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому розмірі на суму 6093,00 грн.
Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, вчинене вперше застосовуються фінансові санкції в розмірі 1 гривні.
Порушення позивачем вищевказаних приписів чинного законодавства підтверджується дослідженим судами проведеним працівниками податкового органу описом готівкових коштів, що знаходились на місці проведення розрахунків.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про відмову у задоволенні позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги вищевказаних обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду