Іменем України
04 червня 2019 року
Київ
справа №235/900/17
адміністративне провадження №К/9901/32401/18, К/9901/32403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 235/900/17 за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О. від 23 травня 2017 року та за касаційною скаргою Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Данилів С.В. від 12 квітня 2017 року і постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О. від 23 травня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, в якому з уточненням позовних вимог просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 лютого 2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1
зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" з 09 грудня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 10 січня 1995 року по 31 жовтня 2011 року, на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Оскільки відповідачу була надана трудова книжка, то довідки, на дату виписки яких посилається відповідач, не мають значення для призначення пенсії і не підлягають перевірці. Позивач зауважив також те, що в оскаржуваному рішенні не вказано чому відомості про стаж вказаний у трудовій книжці є недостатніми для зарахування даного стажу до страхового.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 лютого 2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1
Зобов'язано Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" з 09 грудня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 10 січня 1995 року по 31 жовтня 2011 року, на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно невключено до пільгового стажу позивача період його роботи на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року та на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" з 09 грудня 1992 року по 13 грудня 1992 року та з 10 січня 1995 року по 31 жовтня 2011 року з повним робочим днем у шахті, оскільки позивачем при зверненні до відповідача про призначення пенсії було надано трудову книжку, в якій чітко зазначені відомості щодо характеру роботи ОСОБА_1 у відповідні періоди на підприємствах - з повним робочим днем у шахті.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року змінено постанову суду першої інстанції та резолютивну частину викладено в наступній редакції:
- абзац перший після слова "задовольнити" доповнено словом "частково";
- абзац третій слова і цифри "з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року" замінено словами і цифрами "з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2014 року";
- абзац третій доповнено реченням: "В іншій частині позову - відмовити".
В іншій частині постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року у справі № 235/900/17 - залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" введено поняття "страховий стаж", та саме наявність страхового, а не трудового стажу пов'язується з набуттям особою певних прав, в тому числі на призначення пенсії. Однак, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ( ОСОБА_1 ), за період його роботи на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 квітня 2014 року по 05 березня 2015 року страхові внески не сплачувались, що обумовлює неможливість включення цього періоду ні до загального страхового стажу, ні до пільгового стажу.
Не погоджуючись з постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою до суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до суду, в якій просить скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга відповідача подана 12 червня 2017 року
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/900/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Касаційна скарга позивача подана 22 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/900/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 235/900/17 та призначив її ухвалою від 25 квітня 2019 року до розгляду у судовому засіданні на 04 червня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те що, 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і частини першої статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та додав до заяви наступні документи: ксерокопії трудової книжки, диплому, військового квитка, паспорта, особової картки, картки фізичної особи-платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки видані ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" № 425 від 31 жовтня 2011 року, № 01-117 від 13 лютого 2015 року, № 232 від 20 березня 2014 року, № 340 від 21 березня 2014 року, довідки № 535 від 05 березня 2015 року, видану ВП "Шахта "Бутівська", довідку № 177 від 03 листопада 2016 року видану ДП ВК "Краснолиманська".
Рішенням відповідача від 06 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі норм частини першої статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
До пільгового стажу відповідачем не зараховано період роботи на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року, оскільки заявник звернувся за призначенням пенсії у листопаді 2016 року та надав довідки, які підписані більш ранньою датою. Період роботи на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" зараховано до пільгового стажу з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2001 року, з 01 січня 2003 року по 31 серпня 2003 року, з 01 січня 2004 року по 27 грудня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 23 грудня 2009 року.
Додатково при розгляді заяви були взяті до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 січня 2000 року по 31 жовтня 2016 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001758495 від 28 листопада 2016 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001758533 від 28 листопада 2016 року, лист управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні Донецької області № 2023/07 від 24 січня 2017 року.
Вважаючи незаконними дії Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови здійснити призначення пенсії, позивач звернувся до суду з позовом
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що відмова в призначенні пенсії згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з підстав несплати платником страхового внеску і, відповідно, не зарахування до стажу спірного періоду, законодавством України не допускається.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що в межах Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", управління не вправі враховувати період роботи, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та період роботи, який не підтверджений належним чином в межах нормативно-правових актів та законів України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю, а викладені у касаційних скаргах мотиви скаржників є частково прийнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно із пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 8 закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року. № 637 (даної - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до страхового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з невідповідністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до Списку № 1 підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
На підставі частини першої статі 24 Закону № 1058-VI страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-VI, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону № 1058-VI передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі частини першої статті 16 Закону № 1058-VI застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-VI) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути безумовною підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/2828/16-а, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
Несплата роботодавцем як страхувальником страхових внесків за застраховану особу не може нести негативні наслідки для цієї особи, у випадку коли застрахована особа набула фактичний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії .
Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року в справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
Натомість, судами першої та апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 6 лютого 2016 року, не надано оцінки тому факту, що зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ґрунтується на відсутності у ОСОБА_1 не страхового стажу, а пільгового стажу.
Вказаний недолік рішення судів першої та апеляційної інстанції, не дозволяє касаційному суду перевірити наявність права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції.
Під час нового судового розгляду суду першої та апеляційної інстанції, зокрема, слід встановити: чи відносяться періоди роботи позивача на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" з 09 грудня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 10 січня 1995 року по 31 жовтня 2011 року, на ВП "Шахта "Бутівська" з 01 листопада 2011 року по 05 березня 2015 року до пільгового стажу в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та чи має позивач сукупний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційні скарги Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко