79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.05.2019 Справа № 914/411/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Залицайла М.С., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Личаків-5», м. Львів
про: визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник
від відповідача: Піскун А.Й. - представник
від третьої особи-1: Піхоцька Л.В. - представник
від третьої особи-2: Козак В.Б. - представник
Обставини розгляду справи.
05.03.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.
Ухвалою суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2019.
27.03.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження (вх. №13101/19 від 27.03.2019).
27.03.2019 через канцелярію суду від Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13098/19 від 27.03.2019р.).
29.03.2019 через канцелярію суду від Львівської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (вх. №876/19 від 29.03.2019) та від ОСББ «Личаків-5» клопотання про залучення вказаної юридичної особи до участі у справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. №878/19 від 29.03.2019).
Ухвалами від 01.04.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання про об'єднання справ в одне провадження, залучив до участі у справі Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та ОСББ «Личаків-5», як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відклав підготовче засідання на 22.04.2019.
18.04.2019 через канцелярію суду від Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради надійшли письмові пояснення (вх. №16365/19 від 18.04.2019).
18.04.2019 через канцелярію суду від ОСББ «Личаків-5» письмові пояснення (вх. №16378/19 від 18.04.2019).
Ухвалою від 22.04.2019 суд відклав підготовче засідання на 06.05.2019.
В підготовчому засіданні 06.05.2019 за письмовою згодою учасників судового процесу суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 06.05.2019 було оголошено перерву до 29.05.2019.
17.05.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. №20378/19 від 17.05.2019).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, відповідно якого позивач орендував приміщення за адресою: м . Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м. У лютому 2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу. Ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2017 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м (п.19 ухвали). Проте, ухвалою від 24.01.2019 №4556 Львівська міська рада внесла зміни до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, виключивши із переліку п. 19 - приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,9 кв.м. Внаслідок прийняття вказаної ухвали позивач був позбавлений раніше отриманого права на приватизацію приміщення способом викупу. Також у відповідача відсутні повноваження на скасування власного рішення, яке є актом індивідуальної дії. З огляду на наведене, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що Львівська міська рада в межах своєї компетенції, з метою раціонального розпорядження об'єктами комунальної власності прийняла рішення не відчужувати об'єкт на АДРЕСА_2 шляхом викупу. Також зазначив, що орган місцевого самоврядування не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, п. 19 ухвали Львівської міської ради № 2284 від 20.07.2017 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації» не було зреалізовано. Стверджує, що ухвала Львівської міської ради від 24.01.2019 № 4556 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) спірного приміщення прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому відсутні правові підстави для скасування цієї ухвали.
В судових засіданнях представник третьої особи-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема, третя особа зазначила, що Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності 07.03.2018, встановлено умови для виникнення права на викуп орендованого майна, серед яких є умова про здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна. Водночас, позивач таких поліпшень у відповідному обсязі та за згодою із орендодавцем не здійснював. Таким чином, позивач не має права на викуп вищевказаного майна. Також Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено право місцевих рад ухвалювати рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію об'єктів комунальної власності. Відтак, в межах своїх повноважень третьою особою-1 було підготовлено проект оскаржуваної ухвали. З огляду на наведене, відсутні правові підстави для скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.
В судових засіданнях представник третьої особи-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зазначив, що починаючи з серпня 2016 року і до цього часу ОСББ «Личаків-5» неодноразово зверталося до Управління комунального майна Львівської міської ради про передачу спірного приміщення на баланс ОСББ «Личаків-5», оскільки у зв'язку з створенням ОСББ виникла потреба у приміщенні для забезпечення організаційних та господарських потреб ОСББ. Також третьою особою-2 подавалися відповідні звернення до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про невключення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації спірного нежитлового приміщення та передачі його на баланс ОСББ «Личаків-5». Щодо підстав скасування спірної ухвали представник третьої особи-2 зазначив, що фактичної заборони для органів місцевого самоврядування приймати зміни до своїх попередньо прийнятих рішень не встановлено.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
25.03.2016 між ОСОБА_1 (орендар) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-10025-16.
За цим договором орендодавець (позивач) на підставі наказу управління комунальної власності від 18.03.2016 №11-А передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів». Об'єктом оренди є приміщення (підвал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,9 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 24.12.2014, інвентарний № 790.
Відповідно до п. 4.1. даного договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 25.03.2016 до 24.03.2019.
23.11.2016 сторонами укладено угоду №Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди №Л-10025-16 від 25.03.2016, якою розділ 1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 24.12.2014, інвентарний № 790.
22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу.
20.07.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2284 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014». Вказаною ухвалою до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу включено об'єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул . Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м (пункт 19).
11.08.2017 листом за вих. №2302-4150 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повідомило позивача, що питання приватизації майна вирішено позитивно, запропоновано на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.
27.09.2017 ТзОВ «Термін ЛТД» (суб'єктом оціночної діяльності) на замовлення Управління комунальної власності було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень півпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1,48-2 та 48-3) загальною площею 25,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2.
05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення ОСББ «Личаків-5», враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), прийняла ухвалу №2461 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284», якою внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту 19.
19.10.2017 листом за вих. № 2302-вих-6019 третя особа-1 повідомила ТзОВ «Термін ЛТД» про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м), повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 та договір від 22.09.2017 №631-П «Про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу», укладений між Управлінням комунальної власності, ТзОВ «Термін ЛТД» та ОСОБА_1 , який управління просило вважати анульованим.
08.11.2017 третя особа-1 листом за вих. №2302-вих-6456 повернула позивачу документи на приватизацію, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) за адресою: АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м).
13.12.2017 третьою особою-1 листом за вих. № 2302-7060 відмовлено позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення напівпідвалу, з підстав вилучення такого з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу.
Не погоджуючись із ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 №2461 та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано ухвалу сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) об'єкта за адресою: м . Львів, вул . Личаківська , 5 ( напівпідвал 25,50 кв. м) та зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 скасовано в частині зобов'язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах і в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 31.10.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 914/111/18 в частині позовної вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу залишено без змін.
24.01.2019 Львівська міська рада, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного та комунального майна», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», беручи до уваги Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові, затверджену ухвалою міської ради від 18.06.2009 № 2693 та рішення виконавчого комітету від 13.06.2016 №448 «Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові», розглянувши звернення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Личаків-5» від 13.06.2018 №18 (зареєстроване у Львівській міській раді 08.08.2018 за №3-1-76001-001) та враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, прийняла ухвалу №4556 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284», якою внесла зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту 19.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1, 3, 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковим до виконання на відповідній території.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як зазначалося вище, 20.07.2017 Львівською міською радою було прийнято ухвалу «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014». До переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, під пунктом 19 включено об'єкт нерухомого майна - приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 25,5 кв.м.
Оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284» внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту 19.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», чинного до 07.03.2018 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», який втратив чинність 07.03.2018 (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.
З прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» (ч. 6 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.
З наведеного слідує, що повноваження представницьких органів місцевого самоврядування у сфері приватизації комунального майна вичерпуються розглядом та затвердженням переліків майна, що підлягає приватизації.
Згідно п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у №1-9/2009).
Слід також зазначити, що ухвала Львівської міської ради від 24.01.2019 №4556 не містить жодних обґрунтованих підстав вилучення пункту 19 додатку, що суперечить пп. 6.1 п. 6 ст. 33 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №260 від 17.03.2016, згідно якого мотивуюча частина ухвали повинна містити посилання на закони, інші нормативні акти та документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття ухвали.
Між сторонами на підставі ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», якою було включено орендований позивачем об'єкт нерухомості до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів особи, тобто у даному випадку право позивача на приватизацію об'єкта нерухомості способом викупу.
У рішенні Конституційного Суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. У даному випадку між сторонами виникли відповідні правовідносини і позивач заперечує щодо їх зміни чи припинення.
Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведеного випливає, що ухвала Львівської міської ради від 24.01.2019 № 4556 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2012 № 2284» суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач, як орган місцевого самоврядування, не наділений правом змінювати або скасовувати свої рішення про включення об'єктів комунального майна до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 у справі №914/1389/17.
В обґрунтування доводів щодо правомірності прийняття оспорюваної ухвали третя особа-1 посилалася на приписи п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», які передбачають застосування норм цього закону до правовідносин сторін з моменту набрання ним чинності.
Щодо наведених доводів суд зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 7, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, прийняття заяви потенційного покупця, проведення підготовки об'єкту приватизації до продажу та подальше укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Як встановлено матеріалами справи, спірне майно згідно ухвали Львівської міської ради №2284 від 20.07.2017 на підставі заяви позивача було включено до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації способом викупу (п. 19).
За приписами ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, крім об'єктів, набуття права власності на які пов'язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Отже, з прийняттям рішення про приватизацію спірного майна шляхом його викупу, у структурних підрозділів Львівської міської ради, які наділено відповідними повноваженням, виник обов'язок з проведення підготовки такого об'єкта до продажу, як передумови укладення відповідного договору купівлі-продажу, а у позивача, як покупця, з прийняттям його заяви про викупу (приватизацію) такого об'єкта виникли правомірні очікування щодо набуття його у власність за наслідками проведення підготовки його до продажу.
При цьому, в силу приписів ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» така підготовка мала бути проведена протягом двох місяців з моменту прийняття відповідних рішень.
У відповідь на заяву позивача про включення орендованого об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, Управління комунальної власності Львівської міської ради у листі за вих. №2302-4150 від 11.08.2017 вказало на позитивне вирішення вказаного питання, зазначило про необхідність повідомлення адреси та телефону нотаріуса, який вчинятиме дії щодо укладення договору купівлі-продажу, а також запропонувало укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.01.2017.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що процедура приватизації нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 шляхом викупу мала завершитися укладенням договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем (його уповноваженим органом).
Разом з цим, за змістом п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності 07.03.2018, приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об'єктів групи Г згідно з класифікацією об'єктів приватизації, встановленою Законом України «Про приватизацію державного майна», та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.
Тобто, з прийняттям Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» законодавцем в його прикінцевих та перехідних положеннях закріплено можливість завершення вже розпочатих до набрання ним чинності процедур приватизації об'єктів, в т.ч. комунального майна шляхом його викупу орендарем, за правилами, які існували до набрання чинності Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
З огляду на те, що процедура приватизації нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 шляхом викупу мала завершитися укладенням договору купівлі-продажу, дія Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на правовідносини сторін не поширюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 24.01.2019 №4556 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284».
3. Стягнути з Львівської міської ради, м. Львів, площа Ринок, 1 (ідентифікаційний код 04055896) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 2602011013) 1 921,00 грн судового збору.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 29.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.06.2019.
Суддя Мазовіта А.Б.