79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.06.2019 Справа № 914/183/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС”, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства “Самбірське лісове господарство”, м. Самбір Львівської області
про стягнення 362 861 грн. 60 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
за участю секретаря Іванів Н.С.
Представники сторін:
від позивача: Зорін Р.О. - адвокат
від відповідача: Гейвич М.М. - адвокат
Процесуальні дії у справі:
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” до Державного підприємства “Самбірське лісове господарство” про стягнення 362 861 грн. 60 коп. заборгованості (за договором №МРТ-498 від 06.11.2012 р. про організацію перевезень вантажів).
Ухвалою суду від 04.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.03.2019 р.; встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
21.02.2019 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив №127 від 19.02.2018 р. на позов, в якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Також 21.02.2019 р. від відповідача на адресу суду надійшла заява №1278 від 19.02.2019 р. про застосування строку позовної давності.
Ухвалою суду від 05.03.2019 р., оскільки станом на дату підготовчого засідання відповідач не встиг скористатися своїм правом на надання відповіді на відзив, підготовче засідання відкладено на 02.04.2019 р.
01.04.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задоволити, а в застосуванні строку позовної давності відмовити, оскільки спір виник на підставі Договору надання послуг, який є договором транспортного експедирування, та до якого застосовується загальна позовна давність у 3 роки.
02.04.2019 р., до початку розгляду справи в межах підготовчого засідання, представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів для належної підготовки до судового розгляду справи по суті, а також заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/320/17, яка перебуває на перегляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
Ухвалою суду від 02.04.2019 р. клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження задоволено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 23.04.2019 р.
12.04.2019 р. від позивача надійшло на адресу суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, у якому позивач просить у задоволенні цієї заяви відмовити.
Ухвалою суду від 23.04.2019 р. у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/320/17, яка перебуває на перегляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду - відмовлено. Підготовче засідання відкладено на 06.05.2019 р.
Ухвалою суду від 06.05.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.06.2019 р.
Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2019 р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та з посиланням на матеріали справи, проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності заперечив.
Представники відповідача в судовому засіданні 04.06.2019 р. проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві, заяву про застосування строку позовної давності підтримав.
Суд заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору №МРТ-498 про організацію перевезень вантажів від 06.11.2012 р. надав відповідачу послугу з організації перевезення вантажу “деревина паливна” у вагонах №91503847, №91503730 та №91503243, що підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними від 13.05.2016 р. №541730, від 19.05.2016 р. №547711 та №547703. Даний вантаж відправлявся зі станції Львівської залізниці призначенням на станцію Ружомберок (Словаччина). Проте на підставі заявок Закарпатської митниці від 13.05.2016 р. №07-70-61/60/35 та від 19.05.2016 р. №07-7061/60/44 вказані вагони були затримані з метою проведення митного контролю, про що складено акти загальної форми, та відправлено на станцію Чоп Львівської залізниці для вивантаження вагонів та зберігання майна. Актами загальної форми зафіксовано порушення ст. 218, 338 Митного кодексу України, та нараховано платежі за затримку вагонів на загальну суму 362 861,00 грн. В подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 р. у справі 910/17824/17 з ТОВ «МЕТРУДТРАНС» було стягнуто на користь ПАТ «Українська залізниця» суму додаткових зборів в розмірі 362 861, 60 грн. Вказане рішення ТОВ «МЕТРУДТРАНС» виконане, що підтверджується платіжними дорученнями і банківськими виписками, згідно яких ТОВ «МЕТРУДТРАНС» сплатило на користь ПАТ «Українська залізниця» всю суму боргу з урахуванням судового збору.
Проте виходячи з умов Договору № 1033/52-2012 від 23.03.2012 р., укладеного між ТОВ «МЕТРУДТРАНС» та ПАТ «Укрзалізниця» про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних платформах, ТОВ «МЕТРУДТРАНС» у правовідносинах з ПАТ «Укрзалізниця» виступає платником на підставі присвоєного коду відповідно до умов договору та параграфу 2 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, тоді як вантажовідправником за накладними №541730, №547711 та №547703 було ДП «Самбірське лісове господарство», на користь якого були надані послуги, вартість яких була стягнута з ТОВ «МЕТРУДТРАНС» за рішенням суду. Окрім цього обов'язок ДП «Самбірське лісове господарство» сплатити вартість додаткових послуг при перевезенні його вантажів, нарахованих у зв'язку з затримкою вантажу відповідача Закарпатською митницею ДФС і стягнутих з ТзОВ «МЕТРУДТРАНС» за рішенням суду, закріплений п.п. 2.2.5., 2.2.27., 3.1. договору №МРТ - 498 від 06.11.2012р. та додатками до нього.
У відповіді на відзив позивач вказав, що предметом спору у даній справі є додаткові витрати, які за своєю правовою природою є додатковими зборами та тарифами, що вже сплачені ТзОВ «МЕТРУДТРАНС», як платником тарифу, і повинні йому бути відшкодовані вантажовласником/вантажовідправником - ДП «Самбірське лісове господарство», що передбачено Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статтями 218, 338 Митного кодексу України.
Щодо заяви про застосування строку позовної давності, то позивач вважає, що оскільки даний спір виник з Договору надання послуг, який є за своєю суттю договором транспортного експедирування, і ТзОВ «МЕТРУДТРАНС» виконувало роль експедитора, а не перевізника, відтак до нього застосовується загальна позовна давність у 3 роки.
Позиція відповідача:
Відповідач у відзиві на позовну заяву про стягнення коштів, а його представник в судовому засідання, проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. При цьому відповідач посилається на те, що затримка вагонів на прикордонній станції відбулась у зв'язку з незаконними діями та бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС щодо непроведення митних процедур, а не внаслідок винних дій чи бездіяльності ДП «Самбірське лісове господарство», що встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 р. по справі №813/2237/16 за позовом, в тому числі ДП «Самбірське лісове господарство» до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, яким позов задоволено повністю (залишена без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 р. та Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 р.).
Також відповідач посилаючись на п. 2.2.5, 2.2.7, 2.4.5, та 5.1 договору, зазначив що аналіз даних норм вказує на обов'язок клієнта проводити плату виключно за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені клієнтом, та звільняє від обов'язку клієнта сплачувати за додаткові послуги, спричинені протиправними діями влади, а саме Закарпатської митниці ДФС, що відповідно до п. 5.1 договору відноситься до обставин непереборної сили і є підставою для звільнення від відповідальності. Окрім цього відповідач зазначив, що не уповноважував позивача оплачувати затримку вагонів митницею, та пов'язані з цим витрати, що, та що серед переліку додаткових послуг виконавця, які оплачує клієнт, передбачених договором та додатками до нього, відсутні послуги пов'язані з митним оформленням вантажу та зобов'язання вантажовідправника відшкодувати додаткові витрати перевізника під час здійснення митного контролю.
Відтак відповідач вважає, що в даній ситуації затримка вагонів, внаслідок чого було нараховано залізницею суму додаткових зборів, відбулася поза волею відповідача, як замовника послуг перевезення, а тому ДП “Самбірське лісове господарство” не повинно нести додаткові витрати, які ними не замовлялися у позивача, та просить у позові відмовити. Також відповідач просить покласти на позивача судові витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Заяву про застосування строку позовної давності відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячний строк, який повинен рахуватись з дати отримання позивачем листа-претензії філії “Центру транспортної логістики” ПАТ “Укрзалізниця” про утримання з платника ТзОВ “МЕТРУДТРАНС” додаткових зборів в розмірі 362 861,60грн., тобто з 18.11.2016 р. Таким чином шестимісячний строк позовної давності позивачем пропущено.
Обставини встановлені судом:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРУДТРАНС», як виконавцем, та Державним підприємством «Самбірське лісове господарство», як клієнтом, 06.11.2012 року укладено договір №МРТ-498 про організацію перевезень вантажів, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.
Пунктом 2.2.7 договору клієнта зобов'язано проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені клієнтом, відповідно до розділу 3 договору.
Пунктом 2.3.1 договору передбачено право клієнта виступати платником додаткових послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, які замовлені клієнтом, у всіх видах сполучення в межах України, а також послуг, які надаються залізницями за вільними тарифами, на підставі укладених із залізницями договорів.
Пунктом 3.1 договору, визначено, що загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2 договору).
Пунктом 3.6 договору передбачено, що плата за додаткові послуги, зазначені в додатку №1 до договору, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за калькуляціями залізниць.
Відповідно до пункту 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.
Додатком №1 до договору «Перелік додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів» передбачено (п.1), що додаткові послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, які замовлені клієнтом, у всіх видах сполучення в межах України, сплачуються клієнтом у розмірі ставок, встановлених "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356.
Пунктом 2 Додатку №1 до договору передбачено, що оплата кожної послуги, пов'язаної з перевезенням вантажів залізничним транспортом, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів та які надаються за вільними (договірними) тарифами, здійснюється за цінами згідно з розробленими калькуляціями на залізницях відповідно до укладених договорів "Про організацію перевезень вантажів між Клієнтом та залізницями".
Додатком №2 «Протокол погодження договірної ціни між Виконавцем і Клієнтом №1 до Договору №МРТ-498 від 06 листопада 2012 р.» погоджено, що клієнт перераховує виконавцю за кожний перевезений вагон з вантажем за погодженій, згідно з наданими заявками, в тому числі, додаткові збори, пов'язані з перевезенням вантажів, включені до перевізного документа та встановлені «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»; інші додаткові послуги, що замовлені клієнтом, згідно з додатком №1 до договору.
Як стверджує позивач, ТзОВ «МЕТРУДТРАНС» на виконання умов договору надало ДП «Самбірське лісове господарство» послуги з організації перевезення вантажу «деревина паливна» у вагонах №91503847, №91503730 та №91503243, згідно залізничних накладних №541730 від 13.05.2016 р., №547711 від 19.05.2016р. та №547703 від 19.05.2016р. Даний вантаж відправлявся зі станцій Львівської залізниці призначенням на станцію Ружомберок (Словаччина).
Проте на підставі заявок Закарпатської митниці №07-70-61/60/35 від 13.05.2016 та № 07-70-61/60/44 від 19.05.2016, вказані вагони були затримані з метою проведення митного контролю, про що складено акти загальної форми (заявки та акти додаються), та на виконання вказівок митниці вантаж у вагонах №91503847, 91503730 та №91503243 було відправлено на станцію Чоп Львівської залізниці для вивантаження згаданих вагонів та зберігання майна, вилученого митним органом.
У зв'язку з затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС ПАТ «Укрзалізниця» за актами загальної форми визначено порушення ст. ст. 218,338 Митного кодексу України та нараховано платежі за затримку вагонів №91503847, №91503730 та №91503243, згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта, на загальну суму 362 861, 60 грн.
В подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018р. у справі №910/17824/17 сума додаткових зборів в розмірі 362 861, 60 грн. була стягнута на користь ПАТ «Українська залізниця» з ТзОВ «МЕТРУДТРАНС», як з платника залізничного тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею, яким одночасно надано розстрочку на сплату суми боргу та судового збору, щомісячними платежами відповідно до графіку погашення до 01.12.2018 р. (копія рішення та розрахунок до ціни позову по справі №910/17824/17, додаються).
На виконання вказаного рішення від 07.03.2018 у справі №910/15906/17, ТОВ «МЕТРУДТРАНС» сплатило на користь ПАТ «Українська залізниця» суму боргу з врахуванням судового збору в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №737 від 02.07.2018 р.; №960 від 15.08.2018 р.; №1042 від 04.09.2018 р.; №1045 від 05.09.2018 р.; №1219 від 11.10.2018 р.; №1362 від 23.11.2018 р. та банківською випискою з 01.07.2018 р. до 23.11.2018 р.
Таким чином, оскільки обов'язок ДП «Самбірське лісове господарство» сплатити вартість додаткових послуг при перевезенні його вантажів, закріплений умовами Договору №МРТ - 498 від 06.11.2012р. та додатками до нього, то нараховані у зв'язку з затримкою вантажу відповідача Закарпатською митницею ДФС і стягнуті з ТОВ «МЕТРУДТРАНС» за рішенням суду суми додаткових витрат підлягають покладенню на ДП «Самбірське лісове господарство», відтак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як з особи, для якої та в інтересах якої організовувалось перевезення його вантажів, додаткових витрат в розмірі 362 861,60 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині оплати за договором про організацію перевезень вантажів від 06.11.2012 р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 5 ст 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Відповідно до п.п. 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Частинами 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Окрім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Враховуючи те, що затримка вагонів відбулася у зв'язку з проведенням митного огляду вантажу до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Митного кодексу України.
За приписами параграфу 2 ст.12 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися, зокрема, за умови, передбаченими митними правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи
Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
Як встановлено судом, факт затримання вагонів та їх огляд митницею підтверджено матеріалами справи, про що свідчать наявні акти загальної форми. Окрім цього дані факти були встановленні рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018р., що набрало законної сили у справі №910/17824/17, сума додаткових зборів, у зв'язку із затримкою вагонів в розмірі 362 861,60 грн. була стягнута на користь ПАТ “Українська залізниця” з ТОВ “Метрудтранс” (позивача), як з платника залізничного тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею.
Отже, здійснення митного огляду є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 02.05.2018 у справі № 927/526/17, від 17.05.2018 у справі № 911/1560/17), таким чином, у відповідача саме в силу положень ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України виник обов'язок відшкодувати позивачу суму нарахованих залізницею додаткових зборів в сумі 362 861,60 грн., у зв'язку з виконанням ТОВ «Метрудтранс» взятих на себе зобов'язань.
Таким чином, оскільки, обов'язок ДП “Самбірське лісове господарство” сплатити вартість додаткових послуг при перевезенні його вантажів, нарахованих у зв'язку затримкою вантажу Закарпатською митницею ДФС і стягнутих з ТОВ “Метрудтранс” за вищезгаданим рішенням суду, випливає з укладеного між сторонами у даній справі договору про організацію перевезення вантажів (п. 1.1., 2.2.7, п. 3.1) та укладених до нього додатків (зокрема Протоколу погодження договірної ціни між виконавцем і клієнтом №1 до договору №МРТ-498 від 06 листопада 2012 р.), відтак суд дійшов висновку, що сплата суми додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу, які виникли внаслідок затримки вагонів на прикордонній станції з метою проведення митного огляду та включених до перевізних документів, є обов'язком ДП “Самбірське лісове господарство”.
Підсумовуючи все вище наведене господарський суд звертає увагу на наступне:
На підставі системного аналізу змісту положень статтей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р., статтей 218, 338 Митного кодексу України, статтей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 11 від 25.02.1999 р., пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних, зважувальних та інших робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.
Разом з тим за змістом договору №МРТ-498 від 06.11.2012 р. про організацію перевезень вантажів та його додатків, клієнт (відповідач) повинен сплатити виконавцю (позивачу) вартість не тільки замовлених послуг, а й вартість додаткових зборів, пов'язаних перевезенням вантажів, включених до перевізних документів, при цьому зазначена плата не є мірою відповідальності, а тому відшкодовується незалежно від наявності вини вантажовідправника.
Також, не залишається поза увагою господарського суду той факт, що відповідач оскаржив та визнав неправомірними дії Закарпатської митниці ДФС щодо затримки спірних вагонів відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 р. у справі №813/2237/16, однак суд звертає увагу відповідача на те, що дані правовідносини потребують окремої правової оцінки і не можуть розглядатися в межах цієї справи, де Закарпатська митниця ДФС не є учасником процесу.
Зважаючи на все вище наведене, враховуючи що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги, що додаткові витрати вже понесені позивачем (згідно рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2018р. у справі №910/17824/17), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вже понесених витрат в розмірі 362 861,60 грн., як з особи, для якої та в інтересах якої організовувалось перевезення його вантажів, є обґрунтованими та належно підтвердженими.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд погоджується з доводами позивача, що за умовами договором № МРТ-498 від 06.11.2012 р. про організацію перевезень ТзОВ «МЕТРУДТРАНС» у правовідносинах з ДП “Самбірське лісове господарство” виступає експедитором, а не перевізником, в той час як вантажовідправником за накладними є саме ДП “Самбірське лісове господарство” на користь якого відповідач здійснював замовлення послуг передбачених договором № МРТ-498 від 06.11.2012 р.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. №10 роз'яснено, що а змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Пунктом 3.1. Постанови роз'яснено, що у ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.
Таким чином, оскільки у правовідносинах, які склалися між ДП "Самбірське лісове господарство” та ТОВ “Метрудтранс”, останній виступав як експедитор та особа, що організовує перевезення вантажу для клієнта, а не як перевізник, і на такі спори поширюється загальна позовна давність у три роки, а не скорочена шестимісячна, як у спорах, що виникли з перевезення вантажів, відтак суд відхиляє доводи відповідача та відмовляє в задоволенні його заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем представлено достатньо переконливих доказів в обгрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем їх не спростовано, то позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Судовий збір за подання позову до суду, сплачений платіжним дорученням №12 від 09.01.2019 р. в розмірі 5 442 грн. 93 коп., та зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 11.01.2019 р., покладається на відповідача.
Також, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, залишаються за відповідачем судові витрати понесені ним на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., згідно платіжного доручення №1471 від 19.02.2019 р.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 207, 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Самбірське лісове господарство” (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Коновальця, буд. 15, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00992510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 14, офіс 8, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34980991) 362 861 грн. 60 коп. додаткових витрат та 5 442 грн. 93 коп. - судового збору.
3. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 07.06.2019 р.
Суддя Морозюк А.Я.