вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2019 р. Справа № 911/1397/19
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Переходько Мирослави Сергіївни про стягнення 60 842,50 грн заборгованості за договором б/н від 10.04.2017
встановив:
31.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про видачу судового наказу в порядку наказного провадження до боржника - Фізичної особи-підприємця Переходько Мирослави Сергіївни про стягнення заборгованості за договором б/н від 10.04.2017 у розмірі 60 842,50 грн, з яких:
- 24 999,98 грн заборгованості за кредитом,
- 13 977,77 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов;
- 6 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов;
- 15 864,75 грн заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов.
Дослідивши матеріали вищенавденої заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у видачі судового наказу, зважаючи на таке.
Положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 509, ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що штраф та/або пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видами штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, заявлена Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» вимога про видачу судового наказу в частині стягнення з боржника 15 864,75 грн заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» заявою про видачу судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Якімова Віктора Анатолійовича 15 864,75 грн заборгованості з пені, з підстав п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд зввертає увагу заявника, що згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до приписів ст. ст. 150, 148 Господарського процесуального кодексу України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
У заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно викладених у заяві доводів та обставин, заявник зазначив, що заборгованість у боржника виникла за договором б/н від 10.04.2017, який укладений між сторонами шляхом підписання боржником Анкети-заяви та приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ». Копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг та Анкети-заяви боржника додано до заяви про видачу судового наказу.
Так, банк зокрема просить видати судовий наказ стосовно вимоги про стягнення з боржника 13 977,77 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов, тоді як відповідно до наданих заявником розрахунку заборгованості та обґрунтування до нього вказана сума процентів у розмірі 13 977,77 грн нарахована за ставкою 48% від суми залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пп. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.
За користування кердитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пп. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. 3.2.8.3.2.
Згідно пп. 3.2.8.3.2, 3.2.8.9.2 Умов та правил за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.
Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році.
Водночас, зі змісту наданої заявником анкети-заяви слідує, що сторонами погоджено до сплати проценти (комісію) за користування кредитом: 2% в місяць від початквого розміру кредиту, а також, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості.
Однак, ані положеннями пп. 3.2.8.3.3., 3.2.8.9.1 та 3.2.8.3.2 Умов, ані Тарифами та анкетою-заявою не передбачено обов'язку боржника сплачувати проценти у розмірі 48% від суми залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту, як і не визначено кількості днів у місяці, за який здійснюється нарахування 4% процентів.
Отже, викладені у заяві доводи не відповідають наданим заявником первинним документам, тоді як інших документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо виникнення у боржника договірного грошового зобов'язання щодо сплати 48% від суми залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту, до заяви не додано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в порушення приписів ст. 150 ГПК України не містить документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема щодо виникнення у боржника заборгованості за договором щодо сплати 48% від суми залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пп. 1, 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» заявою про видачу судового наказу в частині стягнення 13 977,77 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов, з підстав пп. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд зввертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 148, 150, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Відмовити у видачі судового наказу за поданою Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» заявою про видачу судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Переходько Мирослави Сергіївни 15 864,75 грн заборгованості з пені, з підстав п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
2. Відмовити у видачі судового наказу за поданою Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» заявою про видачу судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Переходько Мирослави Сергіївни 13 977,77 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов, з підстав пп. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Ухвала складена та підписана 07.06.2019, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема