вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/750/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради
про стягнення 144 473,37 грн.
Суддя Т.П.Карпечкін
обставини справи:
До Господарського суду Київської області 20.03.2019 року надійшла позовна заява № 14/4-416 від 18.03.2019 року Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 144 473,37 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відтак, позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає прийняттю до розгляду судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Одночасно в позовній заяві № 14/4-416 від 18.03.2019 року позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.
Згідно ст. 249 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).
У п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частинами 1-3 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд зазначеної справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, ціну позову, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви позивача та розгляд справи № 911/750/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, задоволено заяву Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про розгляд справи № 911/750/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 911/750/19 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
23.04.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку (пеню) на 90 %, у зв'язку з тим, що відповідачем є збитковим комунальним підприємством та просить врахувати те, що відповідач купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Окрім того, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах.
07.05.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки на 90%, посилаючись на те, що відповідач підписавши спірний договір взяв на себе зобов'язання у разі несвоєчасної оплати природного газу сплатити позивачу пеню у визначеному договорі розмірі. Окрім того, зазначав про те, що на його думку, даний випадок відповідача не є винятковим, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - відповідач, Споживач) був укладений Договір № 1839/1617-БО-41 постачання природного газу (даті - Договір) з додатковими угодами до нього № № 1-4.
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити природний газ на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 649 508,61 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 року на суму 51 000,05 грн., від 30.11.2016 року на суму 214 904,88 грн., від 31.12.2016 року на суму 383 603,08 грн.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з вимогами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, ще прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Позивач в позові зазначає, що на момент звернення до суду відповідачем погашено основну заборгованість, а саме 09.10.2017 року, однак оплати проводились з простроченнями, у зв'язку з чим позивач в позові просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню юв розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 10.3 Договору строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних втрат, відсотків річних становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1 Договору).
З урахуванням сум та строків прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання Договору в сумі 67 756,94 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки відповідачем грошові зобов'язання з оплати природного газу своєчасно не виконувались, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14 451,33 грн. та інфляційні в сумі 62 265,10 грн.
Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не запереченими і не спростованими.
Однак, відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90 %.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.
Як вбачається зі статуту Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради відповідач є комунальним унітарним підприємством, майно якого перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Метою діяльності підприємства є чя сіл, селищ, міст Київської області у тепловій енергії (послугах з теплопостачання), інших роботах та послугах з метою отримання прибутку, забезпечення соціальних та економічних потреб трудового колективу підприємства та інтересів засновника.
Окрім того, відповідач зазначає, що купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Також, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах. В підтвердження утруднено фінансового становища подає звітність за 2018 рік та звіт про фінансові результати за 2018 рік.
Позивач заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки на 90%, посилаючись на те, що відповідач, підписавши спірний договір, взяв на себе зобов'язання у разі несвоєчасної оплати природного газу сплатити позивачу пеню у визначеному договорі розмірі. Окрім того, зазначав про те, що на його думку, даний випадок відповідача не є винятковим, тому підстави для задоволення позову відсутні.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки, у вигляді пені на 50%, тобто на 33 878,47 грн., відповідно задоволенню підлягає пеня за розрахунком суду в сумі 33 878,47 грн.
Вимоги про стягнення з відповідача 14 451,33 грн. 3% річних та 62 265,10 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах, оскільки не відносяться до неустойки і не передбачено можливості їх зменшення судом.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 110 594,90 грн. з яких: 33 878,47 грн. пені (у зв'язку зі зменшенням судом заявленої в позові неустойки на 50 %), 14 451,33 грн. 3% річних та 62 265,10 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі без врахування зменшення розміру пені.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 144 473,37 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 33 878 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 47 коп. пені, 14 451 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят один) грн. 33 коп. 3% річних, 62 265 (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 10 коп. інфляційних та 2 167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 10 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 33 878,47 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.05.2019 р.
Суддя Т.П. Карпечкін