ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2019Справа № 910/4348/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМВ Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі»
про стягнення 68 121,91 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМВ Транс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» про стягнення 68 121,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 26/02/18ТР від 26.02.2018, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4348/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
02.05.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що станом на 05.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становила 65 300,00 грн., яка сплачена відповідачем згідно платіжних доручень № 8944 від 15.04.2019 на суму 10 000,00 грн., № 438 від 17.04.5019 на суму 10 000,00 грн., № 452 від 19.04.2019 на суму 10 000,00 грн., № 9072 від 23.04.2019 на суму 35 300,00 грн.
При цьому, відповідач зазначає, що невчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором не було навмисним, а зумовлювалось сезонним характером господарської діяльності, яка пов'язана з реалізацією та попитом на продукцію підприємства.
15.05.2019 представником позивача подано заяву, у якій останній зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 65 300,00 грн., яка одночасно за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 616,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 653,50 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, ч. 2 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При цьому, ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відтак, подання відповідних заяв про збільшення розміру позовних вимог та їх прийняття судом у спрощеному провадженні можливе лише протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а тому, оскільки позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог поза межами означеного строку, така заява залишається судом без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
26 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМВ Транс» (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (далі - відповідач, замовник) укладено Договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 26/02/18ТР (далі - Договір), за умовами якого перевізник зобов'язується доставляти ввірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену даним Договором плату.
Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками замовника і перевізника. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.
За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної, на протязі 30 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. При ненаданні одного з оригіналів документів приведених вище, оплата за перевезення не здійснюється.
У відповідності до п. 4.2 Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п. 8.6 Договору).
Як зазначає позивач, ТОВ «БМВ Транс» на виконання умов укладеного між сторонами Договору у період листопад-грудень 2018 року надало послуги з перевезення на загальну суму 86 500,00 грн., однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 65 300,00 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
У зв'язку з порушення строків оплати наданих послуг з перевезення позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 526,11 грн. 3% річних та 2295,80 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. ст. 908 та 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частинами 2, 6 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору сторонами укладено Разові договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 640ТД від 29.11.2018, № 663 ТД від 05.12.2018, № 698 ТД від 20.12.2018, за результатами виконання яких сторонами складено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 03.12.2018 на суму 28 500,00 грн., № 15 від 07.12.2018 на суму 29 000,00 грн., № 32 від 24.12.2018 на суму 29 000,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Також, на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем надано товарно-транспортні накладні № 693 від 29.11.2018, № 6085 від 29.11.2018, № 6086 від 29.11.2018, №6246 від 05.12.2018, № 6266 від 05.12.2018, № 6251 від 05.12.2018, № 6225 від 05.12.2018, № 6247 від 05.12.2018, № 67 від 20.12.2018, № 6698 від 20.12.2018.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної, на протязі 30 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. При ненаданні одного з оригіналів документів приведених вище, оплата за перевезення не здійснюється.
У відповідності до п. 4.2 Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 65 300,00 грн. за надані послуги з перевезення.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі, відповідачем оплачено суму основного боргу в розмірі 65 300,00 грн. згідно платіжних доручень № 8944 від 15.04.2019 на суму 10 000,00 грн., № 438 від 17.04.5019 на суму 10 000,00 грн., № 452 від 19.04.2019 на суму 10 000,00 грн., № 9072 від 23.04.2019 на суму 35 300,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Таким чином, провадження у справі № 910/4348/19 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 65 300,00 грн. підлягає закриттю.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 526,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 295,80 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку, останнім здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, яка не була предметом позову, та в підтвердження виникнення якої, а також можливості визначення періодів прострочки, позивачем не надано жодного доказу.
При цьому, суд також зазначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної, на протязі 30 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. При ненаданні одного з оригіналів документів приведених вище, оплата за перевезення не здійснюється.
У відповідності до п. 4.2 Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг.
Таким чином, послуги з перевезення прийняті за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 03.12.2018 на суму 28 500,00 грн. мали бути оплачені до 17.01.2019 включно, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 15 від 07.12.2018 на суму 29 000,00 грн. до 24.01.2019 включно, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 32 від 24.12.2018 на суму 29 000,00 грн. до 07.02.2019 включно.
Відтак, здійснивши перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат у межах підстав позову та визначених позивачем періодів, судом встановлено, що вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованими в частині нарахування 3% річних в розмірі 460,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 065,20 грн., в свою чергу вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 230,60 грн. та 3% річних у розмірі 65,19 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення заставної вартості тари в розмірі 65 300,00 грн. та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35В; ідентифікаційний код: 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМВ Транс» (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Гаврилова, буд. 2, кв. 3; ідентифікаційний код: 4184716) 3% річних в розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 065 (одна тисяча шістдесят п'ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 46 коп.
3. Провадження у справі № 910/4348/19 в частині стягнення заборгованості у розмірі 65 300,00 грн. закрити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 07.06.2019
Суддя О.А. Грєхова