ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.05.2019Справа № 910/4610/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи
За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд»
доприватного підприємства «Будсервіс»
простягнення 19 265,40 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Пушкарьов О.О., довіреність №25-03-19/1 від 25.03.2019;
від відповідача - Черненко А.Д., довіреність б/н від 13.05.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (надалі - ТОВ «Експрес Техбуд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Будсервіс» (надалі - ПП «Будсервіс») про стягнення 19 265,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки матеріалів № ЕТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4610/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.05.2019.
14.05.2019 до загального відділу діловодства суду від ПП «Будсервіс» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що поставка товару у період з 01.09.2018 по 04.09.2018 на суму 19 265,40 грн. ТОВ «Експрес Техбуд» не здійснювалася. Крім цього, з посиланням на умови Договору поставки матеріалів № ЕТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 ПП «Будсервіс» вказує на ненадання ТОВ «Експрес Техбуд» документів, що підтверджують факт відвантаження та отримання відповідачем товару на суму 19 265,40 грн.
У судовому засіданні 14.05.2019, судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 30.05.2019.
28.05.2019 до загального відділу діловодства суду від ТОВ «Експрес Техбуд» надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту яких вказує на те, що поставка товару здійснювалася у період з 17.08.2018 по 22.08.2018, а підтвердженням наведеного є товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про оплату поставлених позивачем матеріалів.
Представник позивача в судове засідання 30.05.2019 з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 30.05.2019 з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У серпні 2018 між ТОВ «Експрес Техбуд» (постачальник) та ПП «Будсервіс» (покупець) була досягнута усна домовленість, за умовами якої постачальник зобов'язався поставити покупцю щебінь гранітний (різних фракцій), щебеневу суміш, відсів, пісок, бутовий камінь, а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити вартість поставленого товару.
15.08.2018 ТОВ «Експрес Техбуд» було підготовлено текст Договору поставки матеріалів № УТ-П 1508/2018, два примірники якого надіслано ПП «Будсервіс» для підписання, проте, як стверджує позивач, відповідачем примірник підписаного з його сторони Договору на адресу позивача повернуто не було.
Втім, відповідач у судових засіданнях підтвердив укладення Договору поставки матеріалів № УТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 та пояснив, що ним примірник підписаного з його сторони Договору було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку, зазначені обставини внесено судом до протоколу судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність та допустимість наданих сторонами доказів, вважає Договір поставки матеріалів № УТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 таким, що вчинений у письмовій формі та відповідає положенням ст.ст. 202, 205, 207, 208 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у сторін згідно з Договором поставки матеріалів № УТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 виникли зобов'язальні правовідносини з поставки.
Так, умовами п. 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобовязуєтья поставити або відвантажити, а покупець прийняти й оплатити матеріали/товар, а саме: щебінь гранітний (різних фракцій), щебеневої суміші, відсів, піску, бутового каменю, асортимент (фракції), об'єм (кількість в тонах) та ціна (до складу якої врахований ПДВ), яка зазначається у бухгалтерських документах сторін: рахунках-фактурах на оплату (з урахуванням, того що завантаження матеріалів здійснює постачальник), товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Рахунок-фактура виставляється і підписується постачальником до відвантаження матеріалів із дотриманням умов договору. Поряд з тим, постачальник не позбавлений права здійснити відвантаження чи поставку матеріалів до виставлення відповідного рахунку-фактури на оплату матеріалів (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка матеріалів, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах самовивозу або на умовах поставки з доставкою.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що безпосереднє відвантаження (поставка) кожної окремо взятої партії (частини) матеріалів, передбачених цим договором, повинно бути здійснене покупцю в термін 3 (три) календарних днів з дати отримання та підтвердження замовлення постачальником, що подається в довільній, усній чи письмовій формі або оплати рахунку-фактури покупцем (якщо інший строк не погоджений сторонами). Приймання-передача матеріалів здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на матеріали, товарно-транспортних накладних (у разі їх оформлення).
Згідно з п. 2.5 Договору постачальник здійснює контрольне зважування матеріалів в момент їх передачі.
Ціна договору не є фіксованою, становить суму вартості всіх партій матеріалів та визначається за видатковими накладними, підписаними сторонами протягом строку дії цього договору (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору усі розрахунки за даним договором здійснюються сторонами шляхом перерахування коштів на банківські рахунки сторін, зазначені в розділі 10 цього договору.
Покупець зобов'язаний сплатити вартість матеріалів наступним чином:
- покупець має здійснити 100% передоплату за матеріали, протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, але у будь-якому разі до дати поставки. Якщо постачальник здійснює постачання матеріалів без 100% передоплати. Поставлені матеріали (партія/частина) підлягає оплаті покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки (п. 3.3 Договору).
Згідно з п. 3.4 Договору додаткові витрати постачальника, понесені під час виконання цього договору, компенсуються покупцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення рахунку чи надання підтверджуючих документів.
Пунктом 3.5 Договору сторони дійшли згоди, що акти звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні, направлені постачальником покупцю цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення вважаються погодженими без зауважень (за принципом мовчазної згоди), у разі якщо покупець протягом 5 (п'яти) робочих днів з отримання вищезазначених документів не надав вмотивованих заперечень проти їх підписання та не надіслав їх на поштову адресу постачальника.
Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов'язався відвантажити або поставити матеріали покупцю відповідно до умов договору, а також у випадку затримки, за 3 (три) календарних дні до затримки письмово повідомити про це покупця і прийняти всі необхідні заходи для усунення цієї затримки, а покупець в свою чергу зобов'язався вчасно проводити оплату постачальнику згідно умов цього договору (п. 4.3 Договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 8.1 Договору).
Як слідує з матеріалів справи, 15.08.2018 та 17.08.2018 позивачем на виконання умов Договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату замовленого останнім товару, а саме: рахунок № 1744 від 15.08.2018 на суму 79 200,00 грн. та рахунок № 1790 від 17.08.2018 на суму 39 600,00 грн.
Відповідач виконуючи взяті на себе зобов'язання оплатив виставлені позивачем рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 15.08.2018 та № 20 від 20.08.2018.
Як встановлено судом та заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, позивач у період з 17.08.2018 по 22.08.2018 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 138 065,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 404887, № 467371, № 404337 від 17.08.2018, № 401354, № 404646, № 405004, № 487772, № 425971 від 18.08.2018, № 488224, № 404650, № 426328, № 401708 від 20.08.2018, № 404342, № 404344 від 22.08.2018, відвісними талонами № 7992 від 20.08.2018, № 7951 від 18.08.2018, № 8097 від 22.08.2018, № 7947 від 18.08.2018, № 7912 від 17.08.2018, № 7918 від 17.08.2018, № 8009 від 21.08.2018, № 7947 від 18.08.2018, № 7988 від 20.08.2018, № 7987 від 20.08.2018, №7952 від 18.08.2018, №7917 від 17.08.2018, №7922 від 17.08.2018, №7997 від 20.08.2018 та видатковими накладними № 2384 від 17.08.2018 на суму 39 877,20 грн., № 2385 від 18.08.2018 на суму 39 144,60 грн., № 2393 від 20.08.2018 на суму 39 316,20 грн., № 2428 від 21.08.2018 на суму 9 999,00 грн., № 2429 від 22.08.2018 на суму 9 728,40 грн.,
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач оплату вартості поставленого товару здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 19 265,40 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 01.03.2019 на адресу відповідача було надіслано претензію ЕТ-7 від 28.02.2019 з вимогою у семиденний строк з моменту отримання претензії погасити заборгованість у розмірі 19 265,40 грн.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 19 265,40 грн. у встановлений позивачем строк не погасив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов Договору №УТ-П 1508/2018 від 15.08.2018 була здійснена позивачем в період з 17.08.2018 по 22.08.2018 на загальну суму 138 065,40 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, відвісні талони та видаткові накладні, які з урахуванням п. 3.5 Договору погоджені відповідачем без зауважень.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість матеріалів наступним чином:
- покупець має здійснити 100% передоплату за матеріали, протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, але у будь-якому разі до дати поставки. Якщо постачальник здійснює постачання матеріалів без 100% передоплати. Поставлені матеріали (партія/частина) підлягає оплаті покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки.
Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та зміст п. 3.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.
Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 19 265,40 грн. (за товар, поставлений позивачем за спірними накладними) відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 19 265,40 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства «Будсервіс» (03022, м. Київ, вул. Амурська, 8; ідентифікаційний код 22432817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 32 оф. 14; ідентифікаційний код 39618812) заборгованість у розмірі 19 265 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2019.
Суддя О.Г. Удалова