ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2019Справа №910/1888/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 402 301,60 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Костікова О.О.
від відповідача:Комісарова А.В.
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 402 301,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" вказує на наявність правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій у виді штрафів, передбачених п. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1988, сукупний розмір яких становить, за розрахунками позивача, 402 301,60 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1888/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 12.03.2019.
11.03.2019 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру штрафу, яка обґрунтована тим, що проведення АТО значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів, які були затвердженні задовго до початку проведення АТО. Також відповідач вказує, що у зв'язку із бойовими діями в зоні АТО він вимушений використовувати для перевезень вантажів до м. Маріуполь колію, пропускна здатність якої є незначною. В той же час, Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує, що у зв'язку із бойовими діями в АТО регіональна філія "Донецька залізниця" несе фінансові збитки, а тому відповідачем на даний час не здійснено розрахунки зі своїми працівниками.
Разом із заявою про зменшення розміру штрафу Акціонерним товариством "Українська залізниця" було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій вказує, що позивач повинен був заявити свої претензії щодо сплати штрафу на протязі шести місяців від дати видачі вантажу, тобто до 28.12.2018, натомість даний позов було подано до суду лише у лютому 2018 року.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у зв'язку з неявкою представників сторін підготовче засідання відкладено на 11.04.2019.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №910/1888/19 по суті на 14.05.2019.
У судовому засіданні 14.05.2019 оголошено перерву до 28.05.2019.
28.05.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшла відповідь на відзив (за свою суттю пояснення з приводу заяв відповідача про зменшення розміру штрафу та про застосування наслідків пропуску строку позовної давності), в яких позивач вказує, що перевезення вантажів здійснювалось виключно на підконтрольній Україна території, а дільника шляху між станціями Волноваха та Камиш-Зоря має відстань 84 км та є лише частиною шляху, відтак посилання позивача на вказані обставини як на підставу для зменшення розміру штрафу є необґрунтованими. Також позивач вказує, що проведення АТО також негативно впливає і на його діяльність та несе відповідні збитки, а тому вважає, що дані обставини не є поважними для зменшення розміру штрафу. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то позивач вказує, що частини 2 та 3 статті 315 Господарського кодексу України передбачає, що позови до перевізника можуть бути подані на протязі 9 місяців з дня одержання вантажу: 45 днів на пред'явлення претензії + 45 днів на одержання відповіді на претензію + 6 місяців на пред'явлення позову до суду, а відтак Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" не пропущено строку позовної давності.
В судове засідання, призначене на 28.05.2019, представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити його задоволенні.
В судовому засіданні 28.05.2019 судом завершено розгляд справи №910/1888/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Протягом червня 2018 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення на адресу (відвантажено на користь) Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" вантажу (лому чорних металів, лому сталевого, пакетів із легкозаймистими сталевими відходами, пиломатеріалів) за наступними залізничними накладними: №№ 32174674, 32181323, 32280448, 32274664, 32260903, 32260895, 32258642, 32242257, 32240368, 32233462, 32195588, 32297368, 32258881, 32217945, 32239931, 32239857, 32226037, 32259079, 32209157, 32226565, 32068611, 32314890, 32260192, 32285199, 32261687, 32308090, 32302820, 32229296, 32288664, 32338832, 32322174, 32313264, 32239543, 32317430, 32227399, 32238941, 32261885, 32223844, 32262065, 32201774, 32316218, 32337701, 32242802, 32288714, 32243636, 32240822, 32186256, 32300683, 32306763, 32341059,32331852.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 402 301,60 грн. за несвоєчасну доставку вантажу згідно визначених залізничних накладних.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами, однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.
У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Положеннями п. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
В даному випадку, позивачем вказується на те, що за доданими до позову залізничними накладними (за червень 2018 року) відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж (порожні залізничні вагони) відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось вірності здійсненого позивачем розрахунку штрафу.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, приходить до висновку, що сума штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажів відповідачу за спірними залізничними накладними з перевищенням нормативних строків перевезення, становить 402 301,60 грн.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно нараховано АТ "Українська залізниця" штрафні санкції у виді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в сукупному розмірі 402 301,60 грн.
В той же час, АТ "Українська залізниця" подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Підпунктом д) п. 134 Статуту залізниць України передбачено, що такий термін обчислюються від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Водночас, відповідач вказує, що з огляду на ч.ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України позови до перевізника можуть бути подані на протязі 9 місяців з дня одержання вантажу: 45 днів на пред'явлення претензії + 45 днів на одержання відповіді на претензію + 6 місяців на пред'явлення позову до суду, а тому ним не пропущено строку позовної давності.
Однак суд не погоджується з такою позицією Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" з огляду на наступне.
Так, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Диспозиція наведеної статті свідчить, що законодавцем у даному випадку поширену дану норму виключно на такі випадки: 1) відхилення претензії залізницею, 2) відсутності відповіді на претензію у визначений третьою частиною строк.
Зміст третьої частини статті 315 Господарського кодексу України регулює порядок розгляду претензії та строки для відповіді на неї.
Положення такої норми визначають можливість розгляду та надання залізницею відповіді на претензію виключно у випадку подачі такої претензії. Відсутня можливість відхилення чи задоволення претензії у випадку її не подачі. Так само відсутні підстави для початку перебігу строку на відповідь на претензію у випадку не подачі такої претензії.
Наведеного потребує і принцип правової визначеності, оскільки в питанні визначення строку позовної давності сторони повинні перебувати в передбачуваних очікуваннях щодо його початку та закінчення.
Поширення визначеного частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України порядку обчислення позовної давності на випадки відсутності претензії, не буде призводити до такої визначеності, адже безпосередній зміст норми має наступне словосполучення: «протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді». Тобто, шість місяців починає обчислюватися з настанням двох юридичних фактів наведених у нормі, а її поширення на випадок відсутності претензії унеможливить визначення початку обрахунку цього строку. По-перше, відповідь на претензію не може бути одержана за відсутності претензії, по-друге, строк, встановлений для відповіді, обумовлений законодавцем моментом одержання претензії, а відтак у випадку ії відсутності такий строк не може закінчитись, оскільки відсутні підстави для його початку.
З урахуванням наведеного, частина 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлює спеціальний строк позовної давності виключно у випадку наявності претензії до залізниці, в інших випадках (у разі не подачі такої претензії) підлягають застосуванню положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць.
Таким чином, п.п. 134, 135 Статуту залізниць України встановлено спеціальну скорочену позовну давність для пред'явлення позову до перевізника - 6 місяців, що необґрунтовано ототожнювати із встановленими статтею ст. 315 Господарського кодексу України строками на пред'явлення претензії, на надання відповіді на неї та подання позову після відхилення такої відповіді або закінчення строку на надання відповіді на претензію.
Дані висновки суду кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.04.2018 у справі №905/3245/16 та від 03.05.2018 у справі №903/449/17, а інші правові висновки в постанові палати, об'єднаної палати чи Великої палати Верховного Суду, які б свідчили про відступ від цієї позиції судом не встановлені. В даних справах правовідносини стосуються позову до залізниці, а численна кількість орфографічних та стилістичних помилок в тексті постанови про які вказує позивач не є підставою для їх неврахування.
За таких обставин, з огляду на те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з претензією(ями), строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом почав свій перебіг з дат одержання Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" вантажу, який перевозився за спірними залізничними накладними, тобто з червня 2018 року та закінчився у грудні 2018 року.
Натомість позивач звернувся до суду із даним позовом лише у лютому 2019 року, тобто з пропуском спеціального скороченого строку позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом з пропуском строку позовної давності, а відповідачем заявлено у письмовій формі про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то у відповідності до приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" слід відмовити.
Так як суд відмовляє у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" з підстав пропуску строку позовної давності, то підстави для надання оцінки доводам відповідача, викладеним у заяві про зменшення розміру штрафу відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Таким чином, судові витрати Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", які складаються із суми сплаченого судового збору, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) про стягнення 402 301,60 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в частині сплаченого судового збору, покласти на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 06.06.2019.
Суддя Р.В. Бойко