ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2019Справа №910/4134/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/4134/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 51 498,25 грн,-
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» 2 квітня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 21 667,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням Акціонерним товариством «Українська залізниця» умов Договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.274)ю від 17.04.2018, в частині здійснення своєчасної оплати, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафні санкції у розмірі 21 667,94 грн, з яких пеня у розмірі 18 591,39 грн та 3% річних - 3 076,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, ухвалено сторонам надати оригінали або нотаріально засвідчені копії усіх документів, доданих до матеріалів справи, які будуть повернуті при прийняті кінцевого рішення судом, запропоновано сторонам усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 08.05.2019.
22.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
20.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
23.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» про зменшення розміру позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до п.2 ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки Ухвала про відкриття провадження у справі судом була прийнята 08.04.2019, з урахуванням вимог вищезазначених норм, позивач мав право подавати заяву про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог у строк по 08.04.2019 (включно), про що було попереджено в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.04.2019: усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 08.05.2019 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Як вбачається з відмітки відділу діловодства Господарського суду міста Києва, заява про зменшення розміру позовних вимог подана через канцелярію суду - 23.05.2019, тобто поза межами строку встановленого п.2 ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, разом з тим, позивач клопотання про відновлення пропущеного строку не подав, причини подання вказаної заяви після встановленого судом строку не зазначив.
З огляду на те, що заява про зменшення розміру повних вимог подана після закінчення процесуальних строків, суд вирішив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» про зменшення розміру позовних вимог залишити без розгляду.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
17.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупцем) укладено Договір поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.274)ю, відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого постачальник зобов'язується поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікаціях № 1, яка додається до даного договору (Додаток № 1).
27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупцем) укладено Додаткову угоду № 1/59 про зміни і доповнення до Договору поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.274)ю.
На виконання умов Договору поставки та взяті на себе зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» поставило філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товар, зазначений у специфікаціях до договору на загальну суму 3 991 680,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №532 від 13.05.2018 на суму 1 506 231,94 грн, №531 від 13.05.2018 на суму 1 749 496,32 грн та №530 від 13.05.2018 на суму 735 951,74 грн.
Проте позивачем зазначено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» неналежно виконано умови Договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.274)ю від 17.04.2018, в частині здійснення своєчасної оплати, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» нараховано штрафні санкції у розмірі 21 667,94 грн, з яких пеня у розмірі 18 591,39 грн та 3% річних - 3 076,55 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином істотними умовами договору поставки є: предмет договору, ціна договору, строки і порядок його поставки та оплати.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до п.4.1 Договору встановлено, що форма розрахунків: у безготівковій формі, а п.4.2 Договору поставки передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю.
Вказаний Договір поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.274)ю від 17.04.2018 доданий позивачем до матеріалів позовної заяви.
Розглянувши зазначений Договір, судом встановлено, що останній поданий в неповному обсязі. Зокрема, позивачем не надано сторінок Договору, на якому відображено пункти з п.2.4 по п.5.1.2. Договору.
Таким чином, із поданої копії неповного тексту Договору, вбачається, що в доданому Договорі відсутні істотні умови договору поставки, а саме відсутні умови про ціну товару та порядок оплати та приймання товару.
Враховуючи викладене, суд не має можливості встановити порядок поставки товару та його оплати, а отже не може дослідити вказаний Договір, за яким позивач просить стягнути штрафні санкції з відповідача, оскільки не може встановити та визначити ряд прав та обов'язків як позивача, так і відповідача щодо порядку оплати поставленого товару.
Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Крім того, позивачем всупереч Ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 не надано для огляду оригіналів або нотаріально засвідчених копій усіх документів, доданих до матеріалів справи, зокрема не додано і оригіналу або нотаріально засвідченої копії Договору №ПВРЗ (ВМТП-18.274)ю від 17.04.2018.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).
Враховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» належними доказами не доведено та необґрунтовано обставини на які позивач посилається у позовній заяві, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 51 498,25 грн задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Є.Блажівська