ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2019Справа № 910/4368/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»
до публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 55 961,02 грн.
без виклику представників сторін
У квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - ТОВ «АТБ-маркет», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго», відповідач) про стягнення 55 961,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача переплати за договором № 810677 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.10.2013 на суму 55 961,02 грн., яку заявлено позивачем до стягнення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4368/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 09.04.2019, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 16522213, отримана позивачем - 16.04.2019, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 16522221 відповідач отримав ухвалу суду 11.04.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
02.05.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній вказав, що позивач, у порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність переплати, оскільки не надав повної інформації щодо нарахування та розрахунків за договором за попередні періоди, коли діяв договір. Крім того, відповідач вважав, що позивачем невірно застосував нормативно-правове обґрунтування позовних вимог, зокрема ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки обране позивачем нормативно-правове обґрунтування регулює правовідносини щодо обставин, пов'язаних з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та припинення зобов'язання. На думку відповідача, належною правовою підставою для даного позову є ст. 693 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок та підстави повернення попередньої оплати. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
11.05.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній вказав, що на підтвердження наявності у відповідач перед позивачем заборгованості розмірі 55 961,02 грн. сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків. Крім того, позивач вказав, що оскільки дія укладеного сторонами договору була припинена, то правова підстава, на якій позивачем були набуті спірні грошові кошти, відпала, отже, застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України є доцільним та правомірним. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
29.10.2013 між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (за договором - енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (за договором - абонент) було укладено договір № 810677 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), предметом якого за умовами п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Як зазначено позивачем, за період дії договору ним сумлінно виконувались договірні обов'язки та своєчасно сплачувались кошти за надані послуги.
Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» № Д4-В3/62192 від 20.02.2019 позивач сплатив на користь відповідача 185 000,00 грн.
Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за грудень 2017 - квітень 2018 року відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 129 038,98 грн.
Згідно з п. 8.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках, зокрема, взаємної згоди сторін про його припинення.
27.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору від 29.10.2013 № 810677, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018 вказаний договір, у зв'язку з чим з вказаної дати припиняються зобов'язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаним на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.
30.04.2018 між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором від 29.10.2013 № 810677, в якому зазначено, що станом на 01.05.2018 існує переплата (сальдо розрахунків за теплову енергію) позивачем на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ у сумі 55 961,02 грн.
Листом № 06/03/19-36 від 06.03.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути надмірно сплачені за договором кошти в сумі 55 961,02 грн., який отриманий відповідачем 11.03.2019, що підтверджується витягом з інтернет-сторінки Укрпошта «відстеження поштового відправлення».
Однак, відповідач вищевказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 55 961,02 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи дану справу, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача і вирішуючи даний спір по суті, суд керувався таким.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Суд встановив факт перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 185 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банку.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за грудень 2017 - квітень 2018 року, відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 129 038,98 грн.
Судом також встановлено факт підписання між сторонами акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, за яким сальдо розрахунків на користь позивача за теплову енергію з урахуванням ПДВ станом на 01.05.2018 складає 55 961,02 грн.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 Цивільного кодексу України.
Отже, під час розгляду справи, суд встановив факт наявності переплати позивачем вартості теплової енергії за договором на суму 55 961,02 грн. і такі обставини відповідачем не заперечуються.
Відповідно до ч. 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що вимога позивача за № 06/03/19-36 від 06.03.2019 щодо повернення коштів в сумі 55 961,02 грн. отримана відповідачем 11.03.2019, а тому, суд погоджується з твердженням позивача, що обов'язок відповідача з повернення коштів виник станом на день звернення позивача за даним позовом до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 «Про судове рішення», суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
З огляду на викладене, зазначені у відзиві заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог судом відхиляється.
Листом за № 06/03/19-36 від 06.03.2019 позивач вимагав від відповідача повернення йому надмірно сплачених грошових коштів у сумі 55 961,02 грн.
Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів суду не надано.
Враховуючи, що спірний договір між сторонами розірвано, та, відповідно, постачання теплової енергії за умовами спірного договору є неможливим з моменту його розірвання, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40, ідентифікаційний код 30487219) грошові кошти в розмірі 55 961,02 грн. (п'ятдесят пять тисяч дев'ятсот шістдесят одна грн. 02 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення буде складено 06.06.2019.
Суддя О.Г. Удалова