ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2019Справа №910/4185/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/4185/19
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
(79026, м.Львів, вул.Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 81 178,78 грн,-
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» 2 квітня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 87 178,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час здійснення перевезення вантажу Акціонерним товариством «Українська залізниця» не було здійснено заходів для збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим, Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 87 178,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4185/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
24.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім зазначено, що позивач застосовує норму природної втрати 1%, замість 2 %, що призводить до збільшення ваги та суми позовних вимог, а також зазначено, що позивачем не доведено вини відповідача.
06.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» та Акціонерним товариством «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» укладено Договір постачання №1-1-2016/006 (далі - Договір).
На виконання умов Договору Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року за залізничними накладними №№52129111, 52214061, 52207818, 52649431, 52669082, 52039229, 52438819, 53310199, 53383329, 52903226, 53879730 направило вантаж - вугілля кам'яне марки Г(ГГ) 0-100, станція призначення - Бурштин.
Під час перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» вантажу за вищезазначеними накладними на станціях Здолбунів Львівської залізниці, Знам'янка Одеської залізниці, Лиман Донецької залізниці та Слов'янськ Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти:
№350002/110 від 08.10.2018;
№350002/114 від 13.10.2018;
№410006/238 від 12.10.2018;
№490000/335 від 05.11.2018;
№490000/337 від 05.11.2018;
№490000/323 від 01.10.2018;
№490000/330 від 23.10.2018;
№492006/97 від 13.12.2018;
№492006/99 від 17.12.2018;
№492006/92 від 21.11.2018;
№490000/4 від 21.01.2019.
Враховуючи викладене, Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» в позовній заяві зазначено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник, належним чином не виконало зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим останнє зобов'язане відшкодувати позивачу збитки у розмірі 81 178,78 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Як вбачається з матеріалів справи, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений доданими до матеріалів справи накладними та комерційними актами.
За даними комерційних актів:
- № 350002/110 від 08.10.2018 недостача у вагоні № 59675967 складає 8 300 кг;
- № 350002/114 від 13.10.2018 недостача у вагоні № 53546503 складає 8 700 кг;
- № 410006/238 від 12.10.2018 недостача у вагоні № 56963226 складає 5 250 кг;
- № 490000/335 від 05.11.2018 недостача у вагоні № 56232184 складає 1 900 кг;
- № 490000/337 від 05.11.2018 недостача у вагоні № 53544250 складає 2000 кг;
- № 490000/323 від 01.10.2018 недостача у вагоні № 53500435 складає 1 300 кг;
- № 490000/330 від 23.10.2018 недостача у вагоні № 56185739 складає 2 100 кг;
- № 492006/97 від 13.12.2018 недостача у вагоні № 53541777 складає 1 300 кг;
- № 492006/99 від 17.12.2018 недостача у вагоні № 65886210 складає 1 900 кг;
- № 492006/92 від 21.11.2018 недостача у вагоні № 56148612 складає 2 600 кг;
- № 490000/4 від 21.01.2019 недостача у вагоні № 56170152 складає 1 900 кг.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вагони, що перевозили зазначений вище товар були не підготовленими до перевезення сипучого вантажу дрібних фракцій. При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне.
Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013р. вугілля (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) є мінеральним паливом.
Крім того, беручи до уваги найменування вантажу, зазначене у залізничних накладних, без будь-якої вказівки на його завантаження у вологому стані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.
Таким чином, твердження відповідача щодо застосування норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), що становить 2% маси, є хибним та необґрунтованим.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, а за даними накладних у вугіллі марки Г(Г1)Р (0-200) показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (1 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вказаних вагонах становить 81 178,78 грн.
При цьому, Акціонерне товариство «Українська залізниця» не довело, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) суму збитків у розмірі 87 178 (вісімдесят сім тисяч сто сімдесят вісім) грн 78 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .
СуддяО.Є.Блажівська