номер провадження справи 4/61/19
05.06.2019 Справа № 908/941/19
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ - АГРО", (03189, м.Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 63112, 50 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
Секретар судового засідання Петриченко А.Є.
Представники сторін:
від позивача - Богатирьов С.В., довіреність № 15-03-19-3 від 15.03.2019;
від відповідача - Зоріл М.О., довіреність № б/н від 27.04.2017.
22.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №17.04.19-1 від 17.04.2019 (вх. №1023/08-07/19 від 22.04.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ - АГРО" до Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни про стягнення вартості переданого на зберігання за договором відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018 в сумі 63112, 50 грн.
22.04.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/941/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/941/19, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2019 продовжено за ініціативою суду, процесуальний строк відповідачу для подання відзиву до 20.05.2019, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.06.2019.
У судовому засіданні 05.06.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, вступну та резолютивну частини рішення.
20.05.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, для встановлення обставин належності підпису ФОП Сніжкової В .В. в договорі відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018 та акті №01 приймання передачі майна до договору від 07.11.2018. Проведення судової почеркознавчої експертизи запропоновано доручити Дніпропетровському науково дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2019 заперечив проти клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що договір відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018 та акт №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018 скріплений печаткою Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни .
Суд розглянувши клопотання відповідача в судовому засіданні 05.06.2019 про призначення почеркознавчої експертизи у справі № 908/941/19, вирішив в його задоволенні відмовити, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного провадження, на підставі доказів, які подаються сторонами та не передбачає вирішення питання щодо призначення експертизи судом.
Позивач в судовому засіданні 05.06.2019 підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 15, 16, 525, 936, 950, 951 Цивільного кодексу України та договорі відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018 майна, на підставі яких позивач просить, позов задовольнити та стягнути з Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни 63112, 50 грн. вартості переданого на зберігання майна.
Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що Фізична особа - підприємець Сніжкова Віра Володимирівна не підписувала даний договір відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018, та не брала не себе зобов'язань щодо зберігання майна. Підпис в договорі зберігання майна № 01112018-К від 01 листопада 2018 року з боку зберігача є підробним. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ - АГРО" (поклажодавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Сніжковою Вірою Володимирівною (зберігач, відповідач у справі) укладений договір про відповідальне зберігання майна №01112018-К(далі - Договір).
В порядку та на умовах, визначених цим Договором. Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід'ємною частиною цього Договору. ( п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2. Договору місце зберігання майна: Запорізька обл., с.Біленьке, вул. Квітуча , буд.97.
Згідно п. 1.3 Договору приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання - передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються Сторонами у актах приймання-передачі. (п.1.4 Договору).
Згідно п. 2.1.1 Договору зберігач зобов'язаний Вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.
Відповідно до п. 2.1.3 Договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця переданого на зберігання Зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.
Пунктом 2.1.4 Договору сторони узгодили, що зберігач зобов'язаний Повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення всього майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини). (п.3.2 Договору).
Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду.
Відповідно до розділу 7 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору та закінчується 31.12.2018. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2018 на виконання умов Договору№01112018-к від 01.11.2018, позивач передав відповідачу на зберігання майно, що підтверджується актом №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018, в якому визначено найменування, кількість та вартість майна - 63 112,50 грн.
Акт №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018 узгоджений між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплений печатками поклажодавця та зберігача.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
17.01.2019 позивач звернувся з письмовою вимогою №17.01.19-1 від 17.01.2019 до відповідача про повернення переданого на зберігання майна, або відшкодування його вартості у разі відсутності (втрати) майна. Крім того, зазначена вимога містила попередження стосовно того, що відмова від повернення товару протягом десяти днів з дня отримання вимоги буде сприйматися, як розтрата переданого на зберігання майна або заволодіння ним.
Факт направлення вищезазначеної вимоги, підтверджується описом вкладення до цінного листа, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 17.01.2019.
Проте, в порушення умов Договору відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення майна позивачу.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно зі частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Аналогічні положення містить п. 5.3 Договору.
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як зазначалось вище, 17.01.2019 позивач звернувся з письмовою вимогою №17.01.19-1 від 17.01.2019 до відповідача про повернення переданого на зберігання майна, проте вказана вимога відповідачем залишена без задоволення.
В судовому засіданні 05.06.2019 представник відповідача підтвердив факт отримання ФОП Сніжковою Вірою Володимирівною зазначеної вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, вартість переданого на зберігання майна встановлена сторонами безпосередньо у акті №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018.
З урахуванням того, що зберігання за договором відповідального зберігання майна №01112018-к від 01.11.2018 здійснювалося оплатно, зберігач має відповідати за заподіяні збитки в повному обсязі відповідно до ст. 22 ЦК України.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються повністю, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, оскільки відповідач не повернув майно позивачу, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження повернення майна позивачу.
Доводи відповідача про те, що ФОП Сніжкова В.В. не підписувала договір відповідального зберігання майна №01112018-К спростовуються засвідченням печатки з боку відповідача на договорі №01112018-К від 01.11.2018 та акті №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018.
Суд зазначає, що, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.
В судовому засіданні 05.06.2019 відповідач не оспорював належність зазначеної печатки відповідачу. Зазначив, що печатка та підпис в акті №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018 здійснені помилково.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що акт №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018 є належним доказом передання позивачем на зберігання майна в сумі 63 112,50 грн., представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт відсутності майна на зберіганні, суд вважає що позивачем понесені збитки внаслідок втрати майна в розмірі його вартості, визначеної в акті №01 приймання-передачі майна від 07.11.2018.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази передачі на зберігання майна, відсутні докази його повернення, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими,заснованими на Законі, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ - АГРО" до Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сніжкової Віри Володимирівни, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ - АГРО", (03189, м.Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43; код ЄДРПОУ 39837089) збитків у розмірі 63 112 (шістдесят три тисячі сто дванадцять) грн. 50 коп. вартості переданого на зберігання майна та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України " 07" червня 2019р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.