ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2019Справа № 910/4655/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА»
до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ГАРАНТ»
про відшкодування шкоди в порядку суброгації
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач) про стягнення 1718,73 грн., з яких: 1 637,80 грн. - страхове відшкодування, 61,41 грн. - інфляційне збільшення, 19,52 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4655/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі № 910/4655/19.
08.05.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/13933 від 06.05.2019 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № АМ/2337616.
20.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач повідомив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими у зв'язку з чим їх визнає. Зазначеним відзивом, відповідач просив суд врахувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 № 910/4655/19 повернуто позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, відзив на позов, а також докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, суд
19.03.2018 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (позивач, страховик) та Бобиренко ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 800008/4055/0000047 (надалі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 08.04.2018 до 24:00 год. 07.04.2019.
25.06.2018 у місті Києві на перехресті вилиці Зв'язківців та Брест-Литовського шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «LEXUS GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 (попередній реєстраційний номер НОМЕР_3 ), яким керував ОСОБА_3 .
Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Внаслідок ДТП, автомобіль «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», отримав механічні пошкодження.
Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» № 0000001811 від 27.06.2018 становить 7 742,30 грн. (надалі - рахунок-фактура № 0000001811 від 27.06.2018).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 00264001 від 15.07.2018 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в з розмірі 2 637,80 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 032876 від 16.07.2018.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 19.03.2018) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АМ/2337616. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № АМ/2337616, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, на момент вчинення спірної ДТП 19.03.2018 було на страхуванні Товариством з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ГАРАНТ» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії полісу встановлений з 14.02.2018 по 13.02.2019.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «LEXUS GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_2 (попередній реєстраційний номер НОМЕР_3), на законних підставах.
Оцінивши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку що спірна ДТП сталась в результаті дій водія автомобіля «LEXUS GS 300».
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АМ/2337616, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком-фактурою № 0000001811 від 27.06.2018, страховим актом № 00264001 від 15.07.2018 по договору страхування та платіжним дорученням № 032876 від 16.07.2018.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АМ/2337616 становить 1 000,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 22798 від 22.07.2018 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач просив відповідача здійснити відшкодування шкоди в розмірі 2 637,80 грн. Зазначена заява була вручена відповідачу 02.08.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01001 6379841 1.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 1 637,80 грн. (2 637,80 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля, підтверджена рахунком-фактурою № 0000001811 від 27.06.2018, страховим актом № 00264001 від 15.07.2018 по договору страхування та платіжним дорученням № 032876 від 16.07.2018) - 1 000,00 грн. (франшиза за полісом № АМ/2337616).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 637,80 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 1 637,80 грн.
В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 61,41 грн. інфляційного збільшення та 19,52 грн. % річних за період з 03.11.2018 по 27.03.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Частини 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 01.06.2016 № 3-295гс16 та у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства України. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 19,52 грн. 3% річних за період з 03.11.2018 по 27.03.2019 підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 19,52 грн.
Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат за період з 03.11.2018 по 27.03.2019 в сумі 61,41 грн., суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 61,41 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається лише з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі - 960,50 грн., в іншій частині судовий збір в розмірі - 960,50 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ГАРАНТ» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 1 637,80 грн. (одну тисячу шістсот тридцять сім гривень 80 коп.) страхового відшкодування, 19,52 грн. (дев'ятнадцять гривень 52 коп.) 3% річних, 61,41 грн. (шістдесят одну гривню 41 коп.) інфляційних втрат та 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 50 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 07.06.2019.
Суддя Гумега О.В.