233 № 233/1227/19
06 червня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/1227/19 за позовом
ОСОБА_1 до
Акціонерного товариства «Українська залізниця»
«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 19252,85 грн., пославшись на таке:
З 12 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» інженером з організації та нормування праці у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.
Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 24123,12 грн. (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів до виплати належить 19252,85 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв'язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.
Ухвалою суду від 01.03.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.44-46), зауваживши на такому:
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 р. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.
Закон № 1669-VІІ є спеціальним законом у спірних правовідносинах.
Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у містах Донецьк, у відповідача з 20.03.2017 р. відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.
За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.
Отже, відповідач відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк, м. Дебальцеве, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.
Вищевказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язані, згідно ст.ст.47,83.115,116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.
Позивач не надав табелі обліку робочого часу, а надана довідка не містить дати та печатки підприємства, тому у Відповідача існують сумніви у достовірності наданих документів.
Відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором.
Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через втручання невідомих осіб в діяльність підприємства Відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
12.09.2017 р. за видатковим ордером №2061 позивачем отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 2228,23 грн.
Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідач при звільненні працівників повинен провесні з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов'язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; 2) провадження мережі господарської діяльності.
Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях міст, в тому числі і м. Донецьк Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість відповідача виконати зобов'язання перед працівниками згідно ст.ст.47, 83, 115 та 116 КЗпП України. Дата виходу з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, тобто дата встановлення непереборної сили 20 березня 2017 року.
Отже, вина регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», відсутня.
Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-948цс16, з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
У постанові Верховного суду від 28 березня 2018 року № 408/2306/17-ц колегія судців при розгляді справи посилається на висновок Торгово-промислової палати як на належний та допустимий доказ відсутності вини підприємства за ст. 177 КЗпП України, а в постановах від 25 травня 2016 року у справі №6-948пс16 га від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16 Верховний Суд України ототожнює поняття „Висновок" та „Сертифікат" Торгово-промислової палати України.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.07.1981 р. працювала у відповідача, юридична особа якого неодноразово зазнавала змін в організації та назві: востаннє - Виробничий підрозділ «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом №8465 від 10 липня 2017 року була звільнена у зв'язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП України з 17 липня 2017 року.
Зазначена обставина підтверджена відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.4-11) і не спростована відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: НОМЕР_1 , Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з нею повного розрахунку із заробітної плати.
Так, відповідно до наданих позивачем довідок (а.с.19) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 24123,125 грн., у тому числі: березень - 5805,13 грн., квітень - 3664,84 грн., травень - 2189,68 грн., липень - 12463,47 грн.
Сума до виплати визначена в розмірі 19252,85 грн., у тому числі: березень - 4616,15 грн., квітень - 2914,21 грн., травень - 1741,20 грн., липень - 9981,29 грн.
Видатковим касовим ордером №2061 від 12.09.2017 р. (а.с.58) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за 03.2017 р. в сумі 2228,23 грн., що, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідає розміру її нарахування в період з 01.03.-15.03.2017 р. (довідка від 08.04.2019 р. №228/2- на а.с.56).
Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати після утримання обов'язкових податків та зборів у загальному розмірі 17024,62 грн. = 19252,85 грн. - 2228,23 грн., а не за весь період її виникнення.
Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Відповідачем як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу остання перебувала з ним у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.
Проте, свого обов'язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, що ним підтверджено, розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої заробітної плати відповідачем не спростований.
Надані позивачем довідки на підтвердження розміру заборгованості підписані посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконувала свої трудові функції відповідачем не надано.
При цьому суд не бере до уваги надану відповідачем довідку щодо відсутності станом на 08.04.2019 р. заборгованості по заробітній платі позивачу (а.с.57), оскільки, як це випливає з відзиву на позовну заяву, ця довідка відображає обставину відсутності відомостей про заборгованість зі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця» і не підтверджує обставину нарахування позивачу заробітної плати у спірний період та виплати її у повному обсязі.
Не зважає суд і на посилання відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на:
- Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. (введені в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017) «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»,
оскільки це Рішення регулює питання припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно-енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України. Воно стосується повноважень Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України,
і не містить вказівок або рекомендацій щодо припинення нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства «Українська залізниця»;
- Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2 (а.с.47-54), оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов'язку, як і підставою порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.
Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.
З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
У зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:
Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.
Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)
«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати після утримання обов'язкових податків та зборів за період з березня 2017 року по липень 2017 року розмірі 17024 (сімнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 62 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя