Справа № 522/19828/18
Провадження № 2/522/4409/19
06 червня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Позивач 09.11.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.09.2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та громадянином ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки № НОМЕР_1 . Крім того, в подальшому між АТ «Ощадбанк» та позичальником було укладено Додатковий договір №369 по Договору про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки №795673, згідно якого Позичальнику було надано кредит у сумі 3100 грн. Позичальник належним чином не виконував умови Договору щодо сплати платежів у розмірі та у порядку, передбачених вищевказаним Договором, й станом на 15.09.2015 року, заборгованість Позичальника за Договором становила 3054,35 грн.
Майнові інтереси АТ «Ощадбанк», що пов'язані з матеріальними збитками, завданими внаслідок неповернення або неповного поверненням Позичальниками кредитів та/або несплатою або частковою несплатою процентів по кредитах на умовах, встановлених Договорами, були застраховані у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно Договору добровільного страхування кредитів №055/22 від 01.08.2014 року. У зв'язку з вищезазначеним, АТ «Ощадбанк» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «УПСК», виконуючи свої зобов'язання по договору «05/22 від 01.08.2014 року визнав факт неповного погашення Позичальником грошового зобов'язання згідно умов Договору перед АТ «Ощадбанк» страховим випадком та провів виплату страхового відшкодування в розмірі 3054,35, що підтверджується страховим актом та випискою по рахунку ПрАТ «УПСК» за 05.11.2015 року. Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було. 01.10.2018 року, між ПрАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2018 про відступлення права вимоги, відповідного до якого ПрАТ» УПСК» відступає, а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу виплаченого Первісним кредитором страхового відшкодування в розмірі 3054,35 грн., що було сплачено на користь АТ «Ощадбанк» як відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок невиконання (часткового невиконання Позичальником своїх зобов'язань з повернення суми кредиту та/або сплати процентів користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені Договором про відкриття обслуговування рахунку та випуск платіжної картки № НОМЕР_1 та Додатковим договором до нього. У зв'язку з переходом права вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
До суду 21.11.2018 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 30.11.2018 року її прийнято до провадження та ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
В підготовче судове засідання 14.01.2019 року сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.01.2019 року закрито підготовче засідання по справі та призначено до судового розгляду по суті.
15.04.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , відповідного якого просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
16.04.2019 року до суду з'явився відповідач, представник позивача до суду не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника.
Розгляд справи відкладено на 29.05.2019 року у зв'язку з ненаданням суду доказів з боку відповідача про направлення відзиву на адресу позивача.
29.05.2019 року сторони по справі не з'явились, Представником позивача та відповідачем подані заяви про розгляд справи без їх участі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 06.06.2019 року.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.09.2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та громадянином ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки № НОМЕР_1 . (а.с.17)
В подальшому між АТ «Ощадбанк» та позичальником було укладено Додатковий договір №369 по Договору про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки №795673, згідно якого Позичальнику було надано кредит у сумі 3100 грн., однак з наданої копії не зазначена дата укладання. (а.с.21)
Відповідно виписки по картковому рахунку станом на 15.09.2015 року, заборгованість Позичальника за Договором становила 3054,35 грн. (а.с.23-26).
Згідно Договору добровільного страхування кредитів №055/22 від 01.08.2014 року майнові інтереси АТ «Ощадбанк», що пов'язані з матеріальними збитками, завданими внаслідок неповернення або неповного поверненням Позичальниками кредитів та/або несплатою або частковою несплатою процентів по кредитах на умовах, встановлених Договорами, були застраховані у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
У зв'язку з вищезазначеним, АТ «Ощадбанк» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «УПСК», виконуючи свої зобов'язання по договору «05/22 від 01.08.2014 року (а.с.19).
Страховим актом №055/22/154/15 від 22.10.2015 року визнано факт неповного погашення Позичальником грошового зобов'язання згідно умов Договору перед АТ «Ощадбанк» страховим випадком та провів виплату страхового відшкодування в розмірі 3054,35 грн.
01.10.2018 року, між ПрАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2018 про відступлення права вимоги, відповідного до якого ПрАТ» УПСК» відступає, а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу виплаченого Первісним кредитором страхового відшкодування в розмірі 3054,35 грн. (а.с.5-11).
У зв'язку з переходом права вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів посилаючись на ст.ст. 993, 1191 ЦК України.
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 3054,35 грн..
Відповідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про страхування».
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно позиції Верховного суду викладеної в постанові ВС від 04.07.2018 року по справі №75/18006/15-ц згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
У порядку суброгації страховик має право вимагати від особи, відповідальної за збитки, відшкодування суми в межах фактичних витрат.
Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Крім того, регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, водночас як положення ст. 993 ЦК України застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. Перебіг строку позовної давності при суброгації починається не з моменту виплати страхового відшкодування, а з моменту виникнення страхового випадку, адже відповідно до ст. 262 ЦК України зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У той час як відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог суд прийшов висновку, що обраний спосіб захисту своїх прав позивачем, а саме відшкодування збитків в порядку регресу не є вірним, оскільки до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією, а тому суд вважає що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).
У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, тільки у разі, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із застосуванням наведеної норми ЦК).
Отже, суд не бере до уваги заяву відповідача про застосування строків давності, оскільки у позові ФОП ОСОБА_1 відмовляє за його недоведеності та необґрунтованості.
У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 11, 23, 979, 990, 1191 ЦК України; Законом України "Про страхування ", ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.
Повний текст рішення суду складено 06.06.2019 року.
Суддя: Домусчі Л.В.