Справа № 130/886/19
06.06.2019 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.,
за участі відповідача Якубовича І.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Якубовича Ігоря Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Установив:
За розпорядженням голови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в порядку статті 29 КАС України до Вінницького районного суду Вінницької області передано вищевказану справу.
Так, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій вказує, що 19.04.2019 поліцейський СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Якубович І.І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 430799, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до винесеної постанови, позивач, керуючи автомобілем «Хюндай і30», державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР.
Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення Правил дорожнього руху він не вчиняв та всі необхідні документи надав, при винесенні оскаржуваної постанови суб'єкт владних повноважень заздалегідь не роз'яснив позивачу його процесуальні права та не з'ясував, чи має він потребу у правовій допомозі адвоката або іншої особи, суб'єктом владних повноважень не взято до уваги спростування позивача, які він надавав при складенні оскаржуваної постанови, суб'єкт владних повноважень не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача, тому звернувся з даним позовом до суду.
Зазначає, що відповідачем було вказано, що позивач порушив Правила дорожнього руху, оскільки не надав дорогу службовому автомобілю, коли він намагався об'їхати автомобіль позивача, однак позивач вважає, що не порушував Правила дорожнього руху, оскільки він рухався попереду та повільно виконуючи об'їзд нерухомої перешкоди, мав перевагу в русі, так як поліцейські на службовому автомобілі не вмикали звуковий сигнал або червоний проблисковий світловий сигнал, і тому повинні були дотримуватись встановленої Правилами дорожнього руху заборони обгону транспортного засобу, який здійснює об'їзд перешкоди. Вказує, що інших постанов про порушення Правил дорожнього руху або протоколів про відповідні адміністративні правопорушення щодо нього складено не було, та таким чином його затримання та притягнення до відповідальності було неправомірним.
Позивач до судового засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі відповідно до вимог ст. 268 КАС України, що згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні відповідач просив в задоволенні позову відмовити, вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки у вказаний в постанові про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України час він виконував службові обов'язки та позивач, рухаючись попереду відповідача, різко змінив напрямок руху, що є порушенням п. 16 Правил дорожнього руху, тому ним було зупинено автомобіль позивача, повідомлено його про порушення ним вищевказаних Правил та запропоновано надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що позивач надав лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а посвідчення водія не надав. Тому ним було складено оскаржувану постанову. За порушення Правил дорожнього руху, що стали причиною зупинки автомобіля позивача та вимоги пред'явити відповідні документи, позивач до відповідальності не притягувався, оскільки відповідач вважає, що не має права одночасно притягувати до відповідальності осіб за різні правопорушення, а притягнув лише за більш серйозне порушення з числа вчинених. Йому відомо, що позивач посвідчення водія отримував, але чому він відмовляється його пред'являти йому незрозуміло.
Суд, заслухавши відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, вважає адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.04.2019 поліцейський СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Якубович І.І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 430799, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за порушення водієм Правил дорожнього руху України, а саме за те, що водій керуючи автомобілем «Хюндай і30», державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР. (а.с.3)
В позовній заяві позивач заперечує обставини, викладені в постанові, та вказує, що всі необхідні документи надав, при цьому зазначає, що вимога про пред'явлення водієм вказаних документів була незаконною, оскільки законних підстав для такої вимоги не повідомлялось, так як порушення, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови, він не вчиняв та до адміністративної відповідальності не притягувався.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Та ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» встановлено вичерпний перелік підстав вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, в тому числі якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Посилаючись на наявність таких підстав відповідач вказує, що позивач вчинив порушення Правил дорожнього руху, але жодного доказу на вчинення такого порушення, що стало підставою для зупинки автомобіля позивача та вимоги пред'явити відповідні документи, відповідачем не надано та підтверджено в судовому засіданні, що до адміністративної відповідальності за таке порушення позивач не притягувався.
У відповідності до п. 4 розділу І Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Та згідно до п. 3 розділу V цієї ж Інструкції, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (стаття 36 КУпАП). У цьому випадку поліцейський накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які він має право розглядати. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Тобто відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, що давало йому підставу вимагати у позивача пред'явлення посвідчення водія та зупиняти його автомобіль.
В судовому засіданні було досліджено копію постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 430799, згідно якої поліцейським розглядалася справа лише щодо правопорушення за ч. 1 ст. 126 КпАП України, інших доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_2 будь-якого іншого порушення Правил дорожнього руху, що обґрунтовує підстави вимоги в нього посвідчення водія, суду не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Крім цього, будь-якого іншого доказу, крім самої оскаржуваної постанови та пояснень відповідача, який склав дану постанову, на спростування викладених в позові обставин, в тому числі щодо надання позивачем всіх необхідних документів відповідачу, суду не надано.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Оскільки в судовому засіданні не доведено правомірності зупинки позивача та дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому постанову про накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 241 - 244, 246, 286 КАС України, суд,
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП018 № 430799 від 19.04.2019 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи:
1) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1;
2)поліцейський СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Якубович Ігор Ігорович, вул. Соборна, 58, м. Жмеринка Вінницької області, поштовий індекс: 23100.
Суддя: