06 червня 2019 року
Київ
справа №826/10481/17
адміністративне провадження №К/9901/15422/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Абсолют фінанс»» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2018 позов задоволено.
Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.02.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (копія оскаржуваного рішення отримана представником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 16.10.2018, тоді як апеляційна скарга була подана лише 15.01.2019 (відповідно поштового штампу на конверті), а підстави, вказані відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не визнав поважними. Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано надати інші докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення впродовж десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 (оприлюднена 02.04.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність фінансування на сплату судового збору, на що посилався відповідач як на підставу поновлення строку, не є непереборною перешкодою для державного органу для звернення з апеляційною скаргою в установлений законом строк.
21.05.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними. Головним управлінням ДФС у м. Києві вживалися заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження: первинну апеляційну скаргу подано в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України; відповідальним юристом направлено службовий лист щодо сплати судового збору та клопотання про усунення недоліків з метою недопущення повернення первинної апеляційної скарги, надано платіжне доручення від 19.12.2018 № 4923 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 відповідачу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстави пропуску без поважних причин строку на апеляційне оскарження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникненням або зволіканням у виконанні ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Судді Верховного Суду