29 травня 2019 рокуЛьвів№857/3858/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
за участю представника позивача Гурняк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі №1340/5479/18, головуючий суддя Карп'як О.О. проголошене о 10:05 год. у м. Львові повний текст складений 04.03.2019р., за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,-
Головне управління ДФС у Львівській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» в якому просить застосувати адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки на підставі наказу позивача. Враховуючи вищезазначене, провести перевірку ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» не було можливості, про що складено акт про неможливість вручення направлення та не допуск до проведення перевірки від 15.11.2018 року №877/13-01-14-14/33525073.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тому підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з не допуском до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 22.10.2018 року Головним управління ДФС у Львівській області, керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1 ст.75, ст.77, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та згідно із затвердженим ДФС України планом - графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, видано наказ № 6144 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» (код ЄДРПОУ - 33525073) за період діяльності з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.
На підставі вищевказаного наказу від 22.10.2018 року № 6144 посадовим особам Головного управління ДФС у Львівській області видані направлення на перевірку від 12.11.2018 року № 10700, № 10701, 10702, 10703, 10704.
15.11.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області складено акт № 877/13-01-14-14/33525073 про неможливість вручення направлення та не допуск до проведення перевірки. В акті вказано, про те, що директором ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» - Коза Євгеном Болеславовичем відмовлено у отриманні направлення на проведення перевірки та не допущено до проведення перевірки.
15 листопада 2018 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства на підставі статті 94 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що ГУ ДФС у Львівській області, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з заявою про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків в банках та інших фінансових установах в порядку п.20.1.31 ст.20 ПК України.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна, іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Таким чином, податковий орган, у разі недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою про арешт майна платника податків, або ж з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Проте, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, реалізація якого здійснюється в порядку наведеному нижче.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється, виключно, на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Тобто, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Позивачем до суду не надано доказів наявності у ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податковим органом не доведено наявності підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, для реалізації права на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.
Крім цього, вказана правова позиція неодноразово була викладена постановах Верховного Суду, зокрема від 27.03.2018р. у справі №К/9901/1696/18, від 27.11.2018р. у справі №813/1080/18.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі №1340/5479/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Повний текст постанови складено 06.06.2019р.