06 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/4497/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ваврик Х. Б.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу громадянки Індії ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2019 року у справі №158/892/19 (рішення ухвалено в м. Ківерці, головуючий суддя Корецька В.В.) за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянки Індії ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України,
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 04.04.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом до громадянки Індії ОСОБА_1 , в якому просила продовжити строк затримання на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянки Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка підлягає примусовому видворенню за межі України, а саме до 25.10.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2018 постановлено затримати громадянку Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою її ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянки Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення її ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на 6 (шість) місяців, а саме до 25.10.2019.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції громадянка Індії ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити, одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.
На відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації як на підставу продовження строку затримання позивач не вказує взагалі. Стосовно іншої підстави, то згідно п. 1 розділу VI вказаної Інструкції видно, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. Позивачем відповідні вимоги інструкції не дотримано. Зокрема, позивач не надав жодних доказів належного направлення відповідних запитів до посольства Індії, а також підтвердження, що такі запити посольством отримано.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2018 постановлено затримати громадянку Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою її ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців (а.с.4).
15.01.2019 відповідач була поміщена до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Оскільки відповідач не має документа, який надає право на виїзд з України, позивач на виконання рішення суду про примусове видворення іноземця за межі України неодноразово звертався до консульства Індії та до Департаменту консульської служби МЗС України із листами, у яких просив надати йому допомогу в посвідченні даної особи та поверненні її на батьківщину, однак на даний час відповіді отримано не було, що унеможливлює підготовку документів позивачем про забезпечення видворення відповідача за межі території України на виконання рішення суду (а.с.6-12).
За час перебування у Волинському ПТПІ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зверталася, однак останній у даній заяві було відмовлено.
Враховуючи те, що 25.04.2019 закінчується строк затримання відповідача та перебування у Волинському ПТПІ, позивач звернувся до суду із даним позовом стосовно продовження строку затримання відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що на даний час не одержано інформації громадянської належності або країни походження ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому строк затримання необхідно продовжити з метою надання можливості позивачу забезпечити виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частинами 11-13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
Як видно з матеріалів справи, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, що підтверджується листуванням з консульськими органами та посольствами, однак відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не одержана.
Зокрема, листом від 02.11.2018 Чопський прикордонний загін просив посла Індії вжити заходів для встановлення особи відповідача та направити відповідні документи (а.с. 7).
05.12.2018 листом №81/1987 посольству Індії в Україні з метою прискорення процедури ідентифікації було направлено фотокартки громадян Індії (а.с. 8), а 12.12.2018 Чопський прикордонний загін повторно звернувся до Посольства Індії із запитом про ідентифікацію відповідача як особи, що незаконно перебуває на території України (а.с. 9).
Таким чином, позивачем вживалися заходи для ідентифікації відповідача з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення та з огляду на наявність умов, передбачених частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд приходить до переконання про наявність належних правових підстав для продовження строку затримання відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо одночасної наявності двох умов при вирішенні питання про продовження строку затримання іноземця чи особи без громадянства не заслуговують на увагу, оскільки зазначені в частині 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умови є самостійними підставами продовження строку затримання іноземців чи осіб без громадянства.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 229, 243, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянки Індії ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2019 року у справі №158/892/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
В. Я. Качмар