Справа № 120/4476/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
05 червня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Савчука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (повний текст якого складено в м. Вінниці 13 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (УПФ України в м. Вінниці), в якому просив:
- визнати неправомірним рішення №12347 від 20.01.2018 року щодо відмови у перерахуванні позивачу пенсії згідно Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на час подання заяви;
- зобов'язати призначити та виплатити позивачу пенсію починаючи з 22.09.2017 року, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні позивач та його представник про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Відповідач поважного представника у судове засідання не направив. При цьому, 04 червня 2019 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду подано заяву з проханням розглянути справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наказом №27-к від 27 липня 2015 року позивача звільнено з посади заступника начальника Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України та присвоєно ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця поза межами п'ятої категорії посад.
22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".
Проте, рішенням №12347 від 20 січня 2018 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу державної служби - 20 років.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював на посаді державного службовця та мав стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років, що в сукупності дає йому право на отримання пенсії у відповідності до Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (Закон № 889-VIII) вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу"( відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
При цьому, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 03.05.1994 №283 (Порядок №283).
Згідно з ч. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також, час роботи, зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних лісогосподарських об'єднань Міністерства лісового господарства та державних лісогосподарських об'єднань Державного комітету лісового господарства.
Так, із записів трудової книжки встановлено, що позивач з 01.09.1993 року по 31.12.2004 року перебував на посаді начальника виробничого відділу Вінницького державного лісогосподарського об'єднання Вінницяліс; з 04.01.2005 року по 21.08.2007 року перебував на посаді заступника начальника Вінницького обласного управління лісового господарства та йому присвоєно 9 ранг державного службовця; з 22.08.2007 року по 31.01.2013 року перебував на посаді заступника начальника Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства; з 01.02.2013 року по 31.07.2015 року перебував на посаді заступника начальника управління Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства. Вказане підтверджує наявність у позивача на момент досягнення пенсійного віку і подачі заяви більше 20 років стажу державної служби.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №08-31/1515 від 21.09.2017 року, видана Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства про те, що стаж державної служби ОСОБА_1 на день звільнення з посади заступника начальника Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства (31.07.2015 року) складає 21 рік і 11 місяців.
Таким чином, стаж державної служби позивача на момент досягнення пенсійного віку і подачі заяви (22.09.2017 р.) складав понад 20 років, а відтак за ним зберігається право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, які віднайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, зокрема щодо наявності у ОСОБА_1 стажу роботи на посаді державної служби понад 20 років, з огляду на те, що перед зверненням за призначенням пенсії він працював на посаді віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06 червня 2019 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.