Справа № 825/25/14 Суддя (судді) першої інстанції: Смирнова О.Є.
05 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Літвіної Н.М., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Деснянського басейнового управління водних ресурсів про зобов'язання вчинити певні дії,
Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Деснянського басейнового управління водних ресурсів (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача виконати пункти 1, 2, 3, 4, вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2019 року касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задоволено частково; скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 05 червня 2019 року.
Також протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року замінено Державну фінансову інспекцію в Чернігівській області на її правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт ревізії від 28.05.2013 року № 07-21/05.
У зв'язку із встановленням ряду порушень, позивачем було направлено відповідачу вимогу щодо усунення виявлених порушень від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340, а саме:
- опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо доцільності зайняття займаної посади винними особами та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб ( п.1 Вимоги);
- вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів в сумі 16860,17 грн. як безпідставно перерахованих за проживання делегації Російської Федерації; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України (КЗпП) (п.2 Вимоги);
- вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 17209,50 грн., як зайво нараховану та виплачену премію; вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 7317,39 грн., як зайво нараховану та виплачену заробітну плату за невідпрацьований робочий час за сумісництвом; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати, у порядку та у розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП; проведення перерахунку та взаємозвірки щодо сплачених сум єдиного соціального внеску по незаконно виплаченій заробітній платі та повернути зайво сплачені кошти в сумі 8903,27 грн. або їх зарахування в рахунок майбутніх платежів ( п.3 Вимоги);
- відображення в обліку дебіторської заборгованості в сумі 4055761,91 грн. за невиконані роботи; стягнення з ПрАТ «ПМК-55» коштів в сумі 3949550,57 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечення відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; стягнення з ДП «ПМК-59» ВАТ «Чернігівводбуд» коштів в сумі 73992,80 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; стягнення з Борзнянського міжрайонного управління водного господарства коштів в сумі 30202,26 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих витрат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у проведені зайвих виплат, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП (п.4 Вимоги).
Враховуючи те, що відповідачем не було виконано пункти 1, 2, 3, 4, вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із мотивів часткового виконання відповідачем вимог, визначених у пункті 1 та 3 вимоги від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340, та встановлення постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 825/2859/13-а, яка набрала законної сили, обставин неправомірності пунктів 2, 3 та 4, вказаних у вимозі.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.10.2014 року, згідно якої вимога органу державного фінансового контролю про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, оскільки такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий судовий розгляд, Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що вимога органу державного фінансового контролю про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, оскільки такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм.
Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що вимога позивача від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340, окрім вимог про стягнення збитків, які були наслідком встановлених під час перевірки порушень, містить також інші вимоги, немайнового характеру, та які відповідач має усунути. Невиконання таких вимог було однією із підстав для звернення до суду із позовом. Цим вимогам позивача судом апеляційної інстанції не було дано належної оцінки. Тоді як це входить до предмету доказування при вирішенні вказаного спору. Зокрема, апеляційним судом не було дано жодної оцінки доводам позивача на спростування висновків суду першої інстанції при застосуванні частини 1 ст. 72 КАС України та оцінці обставин, встановлених постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 825/2859/13-а. Так, позивач вказував на скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі постановою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 року.
Так, судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем частково виконано пункти вимоги від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340.
Зокрема, за результатами опрацювання матеріалів ревізії Деснянським БУВР вжито ряд заходів, про що листом про виконання вимог щодо усунення виявлених порушень від 29.07.2013 року № 01-03/142-02 повідомлено позивача, а саме на виконання п.1 Вимоги:
- наказом Деснянського БУВР від 01.07.2013 року № 68 затверджені заходи щодо усунення недоліків та порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Деснянського БУВР;
- з метою попередження порушень та підвищення професійного рівня посадових осіб заступник головного бухгалтера ОСОБА_1 пройшла навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації керівників фінансових служб на тему «Облік та фінансування у водогосподарських організаціях», що підтверджується довідкою від 13.06.2013 року № 671;
- Головним управлінням державної казначейської служби України у Чернігівській області проведено оцінювання результату виконання головним бухгалтером Деснянського БУВР ОСОБА_2 . (спеціалістом, на якого покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби) бюджетної установи своїх повноважень. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області з оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень від 22.04.2013 року № 3 оцінено результат виконання головним бухгалтером Деснянського БУВР ОСОБА_2 (спеціалістом, на якого покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби) бюджетної установи своїх повноважень як позитивний.
Представником позивача під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, не заперечувався факт того, що відповідачем виконано п. 1 Вимоги.
Отже враховуючи те, що відповідачем на час розгляду справи в суді першої інстанції виконано пункт 1 вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340, і вказані обставини не заперечуються позивачем, адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
В частині позовних вимог про зобов'язання виконати пункти 2, 3, 4 Вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи рішення в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що виконанню підлягають лише законні вимоги ДФІ, в той же час, судовим рішенням від 07.04.2014 року № 825/2859/13-а, яке набрало законної сили встановлено незаконність пунктів 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 року, у справі № 825/2859/13-а визнано незаконними та скасовано пункти 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 25.06.2013 року № 25-07-18-14/4340.
Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 року та відмовлено у задоволенні позову Деснянського басейнового управління водних ресурсів до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «ПМК-55», ДП ПМК-59 Відкритого акціонерного товариства «Чернігівводбуд», Борзнянське міжрайонне управління водного господарства, про визнання незаконними та скасування пунктів 2-4 вимоги Інспекції від 26 червня 2013 року № 25-07-18-14/4340.
У вказаній постанові Вищий адміністративний суд України, зокрема зазначив про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. Оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час винесення рішення судом першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено правомірність винесеної позивачем вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340 в частині п.2-4, вказана вимога повинна бути виконана відповідачем в частині усунення допущених порушень законодавства.
Так, п.2 Вимоги передбачено вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів в сумі 16860,17 грн. як безпідставно перерахованих за проживання делегації Російської Федерації; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Отже, відповідач зобов'язаний виконати п.2 вимоги в частині вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів в сумі 16860,17 грн. як безпідставно перерахованих за проживання делегації Російської Федерації.
Пунктом 3 Вимоги передбачено вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 17209,50 грн., як зайво нараховану та виплачену премію; вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 7317,39 грн., як зайво нараховану та виплачену заробітну плату за невідпрацьований робочий час за сумісництвом; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати, у порядку та у розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП; проведення перерахунку та взаємозвірки щодо сплачених сум єдиного соціального внеску по незаконно виплаченій заробітній платі та повернути зайво сплачені кошти в сумі 8903,27 грн. або їх зарахування в рахунок майбутніх платежів .
Отже, обов'язковому виконанню підлягає п.3 вимоги в частині вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 17209,50 грн., як зайво нараховану та виплачену премію; вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 7317,39 грн., як зайво нараховану та виплачену заробітну плату за невідпрацьований робочий час за сумісництвом.
Пунктом 4 Вимоги передбачено відображення в обліку дебіторської заборгованості в сумі 4055761,91 грн. за невиконані роботи; стягнення з ПрАТ «ПМК-55» коштів в сумі 3949550,57 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечення відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; стягнення з ДП «ПМК-59» ВАТ «Чернігівводбуд» коштів в сумі 73992,80 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; стягнення з Борзнянського міжрайонного управління водного господарства коштів в сумі 30202,26 грн., як незаконно отриманих за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих витрат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; в іншому випадку стягнення з осіб, винних у проведені зайвих виплат, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП.
Обов'язковому виконанню підлягає п.4 вимоги в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості в сумі 4055761,91 грн. за невиконані роботи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідачем на виконання п. 3 вимоги з метою відшкодування шкоди, заподіяної Деснянському БУВР у вигляді зайво нарахованої та виплаченої премії, начальника відділу економіки притягнуто до матеріальної відповідальності у вигляді стягнення у межах середньомісячного заробітку у порядку та розмірах встановлених ст. 130-136 КЗпП, що підтверджується наказом від 02.07.2013 року № 85-о про притягнення до матеріальної відповідальності.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем п.2, п.3,п.4 Вимоги в зазначених частинах до суду не надано.
Відповідно до частини другої ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Враховуючи те, що відповідачем станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виконано п.2-4 вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 3, 4, вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340 в частині усунення допущених порушень законодавства, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в частині відмовлених позовних вимог про зобов'язання Деснянського басейнового управління водних ресурсів виконати пункти 2, 3, 4, вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Північного офісу Держаудитслужби задовольнити.
Зобов'язати Деснянське басейнове управління водних ресурсів виконати пункти 2, 3, 4, вимоги від 25.06.2013 року № 27-07-18-14/4340 в частині усунення допущених порушень законодавства.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05.06.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Літвіна
Є.І.Мєзєнцев