16 травня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/3216/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року в адміністративній справі №1140/3216/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним наказу, протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним наказу, протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,4262 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту), яка з 1991 року перебуває в його добросовісному, відкритому та безперервному користуванні. Однак, листом №П-12730/0-6343/0/17-18 від 24.09.2018 року відповідач відмовив у наданні такого дозволу, пославшись на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №820 від 19.09.2018 року "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах. Представник позивача стверджує, що неприйняття відповідачем за заявою позивача належним чином оформленого наказу про надання дозволу або про відмову у його наданні свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Наполягаючи на тому, що спірний наказ відповідача №820 від 19.09.2018 року прийнятий всупереч вимогам частини 2 статті 136 Земельного кодексу України, зазначаючи, що на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою цього наказу не існувало, а тому при його прийнятті відповідач повинен був врахувати правомірні очікування (законні сподівання) позивача, просить суд: визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" №820 від 19.09.2018 року в частині включення до вказаного переліку земельної ділянки площею 1,4262 га, зазначеної позивачем на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 29.08.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,4262 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання позивачу такого дозволу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення його адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з абз.2 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
При цьому абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім того приписами ст.120 Земельного кодексу України врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.
Так, ч.1 ст.120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ч.4 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За змістом приписів ч.3 ст.121 цього Кодексу розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 Земельного кодексу України.
Так, ч.ч.1-3 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
При цьому ч.4 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч.5 ст.122 цього Кодексу обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4262 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, повідомивши, що земельна ділянка перебуває у його відкритому, добросовісному користуванні з 1991 року, а право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним не використано. Вказана заява з додатками зареєстрована ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 03.09.2018 року за №П-12730/0/16-18.
Листом №П-12730/0-6343/0/17-18 від 24.09.2018 року відповідач повідомив позивача, що запропонована ним для передачі у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №820 від 19.09.2018 року "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах". Посилаючись на статтю 134 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило про те, що не має правових підстав для задоволення заяви позивача.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.
Землями сільськогосподарського призначення ЗК України визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК України). Наведене свідчить, що визначення поняття «землі сільськогосподарського призначення» насамперед повязано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.
Частина перша статті 23 ЗК України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.
Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.
Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу субєктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.
Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється ЗК України та спеціальними законами.
Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.
Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).
Як убачається з наказу №820 від 19.09.2018 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", обрана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем не порушено місячний строк, встановлений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для надання відповіді на заяву позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Водночас, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 139, 292, 293, 308-309, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року в адміністративній справі №1140/3216/18 - без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов