ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 червня 2019 року №826/16513/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича
третя особаФонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченко, буд. 35), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016) про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» безпідставно не подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладом. Позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору №980-034-000001493 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» від 08.10.2015, а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою суду від 16.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У встановлений строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до положень пп. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб'вкладом вважаються лише залучені банком кошти. Відповідач наполягає на тому, що кошти позивача не є вкладом в розумінні закону, адже були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. З огляду на зазначене такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, оскільки правовідносини, що склалися між ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу.
Окрім цього, відповідач також зазначив, що на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності. Відповідно до зазначеної постанови Банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів. Запроваджено обмеження: не допускати будь-яких операцій за договорами, за результатом яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів за рахунок відсотків.
Третьою особою подано пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не вчинялось щодо позивача жодних протиправних дій чи бездіяльності.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Між ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір № 980-034-000001493 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» від 08.10.2015 року, за умовами якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а останній зобов'язується оплачувати послуги Банку.
Крім того, між ОСОБА_1 (Сторона 1) та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (Сторона 2) укладено Договір № 980-034-000217470 тип договору: «Капітал+» (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 06.04.2016 року, за умовами якого Сторона 1 передає Стороні 2 у власність грошові кошти в розмірі 281693,00 грн. на строк не більше 182 днів, відлік яких починається з дати укладання цього Договору по 05.10.2016 року . Згідно вказаного Договору Сторона 2 сплачує проценти та повертає кошти Стороні 1 у безготівковій формі на рахунок, що відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський». Розмір процентів за користування коштами 31,68%. Також вказаним Договором передбачена можливість дострокового повернення коштів.
Вказані кошти у розмірі 281 693,00 грн. на виконання Договору № 980-034-000217470 від 06.04.2016 року було перераховано на рахунок ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».
Також, відповідно до договору від 12.05.2016 року про внесення змін до Договору № 980-034-000217470 від 06.04.2016 року збільшено суму коштів, що передається Строню 1 у власність Стороні 2 на суму 5722,34 грн.
Кошти у розмірі 5722,34 грн. на виконання Договору про внесення змін до Договору № 980-034-000217470 від 06.04.2016 рок було перераховано на рахунок ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 12.05.2016 року.
При цьому, згідно довідки про стан рахунку № НОМЕР_3 на належний позивачу рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19.05.2016 перераховано грошові кошти у розмірі 287415,34 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-034-000217470 від 06.04.2016» та 2575,55 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно по договору №980-034-000217470 від 06.04.2016».
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.
Оскільки позивача не було включено до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, він звернувся за захистом своїх порушених прав з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої цієї статті суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою цієї статті, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 26 вказаного Закону вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено перелік випадків за наявності яких Фонд не здійснює відшкодування коштів за вкладами.
Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 вказаного Закону.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26, 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860
Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: формування протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню переліку рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", переліку рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане, переліку рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак); передача вказаних переліків рахунків уповноваженою особою Фонду до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до наданих відповідачем заперечень, позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку із нікчемністю, на думку відповідача, переказів коштів, здійснених ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 на поточні рахунки позивачів на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України та статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою, четвертою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Отже, законодавчо визначено право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас, відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору. При цьому обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним частині третій статті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19 травня 2016 року на користь позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" перераховані грошові кошти у зв'язку з поверненням коштів та нарахованих на них відсотків, які були передані позивачами вказаним Товариствам за договорами.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з пунктом 24.3 статті 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Таким чином, сторонами за вказаним вище договором є позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр". Відповідно, особами на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків за договорам є виключно сторони договору, у той час, як Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", не був стороною договору, а виконував свої зобов'язання за договорами банківського рахунку перед клієнтом, тобто виконував виключно технічну функцію з перерахування коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" на рахунок позивача.
З огляду на зазначене, операція з перерахування коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обов'язок та право щодо перевірки яких на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті покладено на/надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки та визнання нікчемним вказаного правочину.
На підтвердження наявності ознак нікчемності операцій (транзакцій) з переказу коштів, здійснених 19.05.2016 року ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на рахунок позивача, відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідачем зазначено наступне.
Між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2, згідно з яким на користь ПАТ «Банк Михайлівський» відступлено права вимоги, належні ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами.
На підставі викладеного, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. винесено наказ від 01.06.2016 №42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».
Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 стосується відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.
Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" договорів відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.
Згідно з частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Повернення ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» було здійснено 19.05.2016 року, а тому зазначені кошти на момент прийняття рішення Правління НБУ № 14/БТ від 23.05.2016 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» перебували на поточних рахунках позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».
Щодо тверджень відповідача про те, що спірні операції на рахунку позивачазбільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки вони здійснені в період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 № 295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.
Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 № 295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Суд також звертає увагу на те, що 19.11.2016 року набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняну до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були ним залучені на виконання умов договору гарантій, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, суд зазначає, що вкладом у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
У розумінні статті 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та статті 41 Конституції України є непорушними доки, на переконання суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
Суд позбавлений можливості в межах спору надавати оцінку діям працівників банку, однак, визначальним при вирішенні справи є недоведеність відповідачем у порядку частини другої статті 77 КАС України факту неналежності внесених коштів позивачу.
В свою чергу вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Отже, передбачені Законом № 4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема на умовах договору банківського рахунка.
Зважаючи на викладене та ту обставину, що станом на дату запровадження в банку тимчасової адміністрації кошти позивача знаходились на його рахунках в банку, суд приходить до висновку про наявність у позивача, гарантованого статтею 26 Закону № 4452, права на отримання цих коштів.
Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, необхідно зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.10.2017 №К/800/33749/17 та постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 №825/504/17.
За таких обставин, оскільки бездіяльністю відповідача були порушені, гарантовані частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", права позивача на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, то вимоги позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що п. 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893 визначено, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема належать витрати на сплату судового збору.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" сплачений позивачем судовий збір, однак, вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок коштів ПАТ "Банк Михайлівський". Вказаний висновок викладений в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/17396/16 від 22.03.2017.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1.
Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (код ЄДРПОУ 38619024) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа