ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 червня 2019 року № 640/18625/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ»
доГоловного управління Держпраці у Київській області
про представники сторін:визнання протиправними та скасування припису і постанови позивача - Дітковський А.М.; відповідача - Береза Я.О.,
09.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, ідентифікаційний код - 40861482) (далі альтернативно - позивач або Товариство або ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ») подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов вих. № 90/18 від 08.11.2018 до Головного управління Держпраці у Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, ідентифікаційний код - 39794214) (далі - відповідач або Управління), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень № КВ1188\72\АВП від 08 жовтня 2018 року, винесений Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ";
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 жовтня 2018 року № КВ1188/72/АВ/ТД/ФС-528, прийняту по відношенню до Товариства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані припис та постанова прийняті на підставі Акту інспекційного відвідування від 08.10.2018 та ґрунтуються на припущеннях відповідача, що роботи, які виконували підрядники - ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають ознаки трудового договору. Однак, у дійсності між Товариством та підрядниками існували виключно відносини цивільно-правового характеру без жодних ознак трудових відносин, що випливає з цивільно-правових договорів підрядних робіт від 19.06.2018 № 36/1 і № 36/2. Таким чином, відповідачем шляхом викривлення фактів зроблено помилкові висновки, які були покладені в обґрунтування складеного Акту та оскаржуваних рішень.
Разом з позовною заявою ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» подано заяву вих. № 89/18 від 08.11.2018 про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.01.2019.
02.01.2019 через канцелярію суду від Головного управління Держпраці у Київській області надійшов відзив вих. № 6/2/18/19347 від 28.12.2018 на позовну заяву, в якому Управління вказує, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» встановлено факт неоформлених трудових відносин роботодавця - позивача з двома особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які займали посади різноробочих. Підставою для інспекційного відвідування слугувало звернення гр. ОСОБА_3 про те, що він працював у Товаристві та йому не виплатили заробітну плату за три місяці роботи. Відповідач зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Поряд із цим, умовою цивільно-правових угод є процес праці, а не її кінцевий результат. В цивільно-правовій угоді, укладеної між сторонами, не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику. Позивач не надав підтверджуючих документів, які б вказували на факт праці фізичної особи за цивільно-правовим договором, наприклад, звіт 1ДФ та щомісячний звіт за формою Д4, які подаються до ДФС суб'єктом господарювання.
Судовими повістками від 25.01.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 11.02.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2019.
У судовому засіданні 26.03.2019 суд поставив на обговорення питання про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечили проти розгляду справи в порядку письмового провадження, при цьому подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі доказами.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (у рішенні - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2018 до Головного управління Держпраці у Київській області надійшло звернення ОСОБА_3 від 11.08.2018 (вх. № 4388/4/4.1-ЗВ-18), скероване Державною службою України з питань праці відповідачу за належністю, про невиплату адміністрацією ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» заробітної плати.
24.09.2018 відповідачем видано наказ № 3429 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ».
25.09.2018 відповідачем видано головному державному інспектору Придатко Н.П. направлення на проведення інспекційного відвідування № 1188 на предмет дотримання вимог законодавства про працю ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ». Направлення видане строком з 25.09.2018 по 08.10.2018.
08.10.2018 посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ1188/72/АВ (далі - Акт), яким зафіксовано виявлені порушення, а саме:
«ч. 1 ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Роботи, які виконували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» мають ознаки трудового договору виходячи з наступного:
у порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (в подальшому скорочено - КЗпП України) ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» в особі в.о. генерального директора Ільченко В.В. не укладено в письмовій формі трудові договори з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснюючи наявністю цивільно-правових договорів. Керівництвом ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» надано копії цивільно-правових угод з ОСОБА_2 про підрядні роботи від 19.06.2018 № 36\1, з ОСОБА_3 про підрядні роботи від 19.06.2018 № 36\2. Як зазначено у договорах про підрядні роботи від 19.06.2018 виконавці ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) беруть на себе зобов'язання: скошення трави на площі 2,5 га, розвішування липких пасток для шкідників на площі 2,5 га, підійманняопускання плівки в теплицях для підтримки мікроклімату в тунелях у кількості 200 погонних метрів. Обсяг виконуваних робіт укладеного між сторонами, вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат, так як ця робота є постійною. На виконання вимог п. 3 ст. 29 КЗпП України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забезпечувалися замовником необхідними для роботи засобами, а саме: косою, липкими пастками та інше. Отже, робота виконується у робочий час та передбачена правилами внутрішнього трудового розпорядку з 9-00 до 18-00 год, виконувана робота здійснюється на території виробничого об'єкту, де здійснює свою діяльність підприємство, виконавці виконують роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, яка є наявна у Класифікаторі професій (різнороб). Крім того, відповідно до штатного розпису ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» на 2018 рік передбачена посада різнороба у кількості одиниць - 1. Відповідно до актів приймання-передачі робіт до цивільно-правових договорів підрядних робіт № 36/1 та № 36/2 від 02.07.2018 плата за виконані роботи передбачені договором складає 840,00 грн., проте кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримані. Керівництвом ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» надано акти від 02.07.2018 про відмову від підпису актів виконаних робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».
Також 08.10.2018 головним державним інспектором Придатко Н.П. видано припис про усунення виявлених порушень № КВ1188/72/АВ/П, яким зобов'язувалося в.о. генерального директора ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» Ільченко В.В. у строк до 08.11.2018 усунути виявлені порушення.
Від підпису в Акті та приписі уповноважена особа Товариства відмовилася, вказавши про надання до них зауважень.
11.10.2018 ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» подало інспектору праці Придатко Н.П. зауваження (заперечення) до Акту (вих. № № 77/18) та до припису (вих. № 76/18).
30.10.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1188/72/АВ/ТД/ФС-528, якою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн.
Вважаючи протиправними припис і постанову відповідача, Товариство звернулося до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (нижче - Закон № 877).
У відповідності до ст. 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі в тексті - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно пп. 6 п. 4, 7 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. У свою чергу ГУ Держпраці у Київській області є таким територіальним управлінням, юрисдикція якого поширюється на Київську область та місто Київ.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по рішенню - Порядок № 295).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, серед іншого, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (пп. 2 п. 5 Порядку № 295).
За правилами п.п. 8-10 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
На підставі п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право, зокрема, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису.
Відповідно до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно п.п. 23-24 Порядку № 295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, припис від 08.10.2018 винесений відповідачем того ж дня, що й Акт, від підпису якого в.о. директора ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» Ільченко В.В. відмовилася, при цьому скориставшись правом на подання 11.10.2018 зауважень до Акта, які є його невід'ємною частиною.
Отже, оскаржуваний припис Головного управління Держпраці у Київській області виданий без урахування та розгляду зауважень на Акт.
Крім того, як зазначає позивач, відповідь на зауваження до Акта відповідачем не надана і станом на день подачі цього позову. Вказана обставина відповідачем не спростована.
Таким чином, суд дійшов висновку, що припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень від 08.10.2018 № КВ1188\72\АВП виданий з порушенням п. 24 Порядку № 295.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Щодо суті порушень, виявлених під час інспекційного відвідування ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ», суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Визначальним у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» і фізичними особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Так, ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Поряд із цим, у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наведено визначення цивільно-правового договору. Зокрема, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а.
Дослідивши цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами, суд установив наступне.
19.06.2018 між Товариством (Замовник) та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Підрядники) укладено цивільно-правові договори підрядних робіт № 36/1 і № 36/2 відповідно, за умовами яких Підрядники зобов'язуються за дорученням Замовника виконати підрядні роботи, в тому числі, але не виключно: скошування трави на площі 2,5 г; розвішування липких пасток для шкідників на площі 2,5 га; підіймання/опускання плівки в теплицях для підтримки мікроклімату в тунелях у кількості 200 погонних метрів. Підрядник виконує роботи у строгій відповідності з умовами цього договору, та зобов'язується виконати роботи якісно, на умовах та у строки, встановлені цим договором. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт на об'єкті наступного робочого дня після підписання сторонами цього договору (п. 2.1). Строк виконання робіт не повинен перевищувати 15 календарних днів з моменту отримання його підписання сторонами (п. 2.2). Роботи вважаються виконаними тільки після їх передачі Замовнику в установленому цим Договором порядку (п. 2.3). Замовник має право передавати Підряднику матеріали, інструмент, обладнання за цим договором для виконання Робіт за Актом приймання-передачі обладнання (2.6). Розрахунки за цим Договором Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після прийому виконаних Робіт, що підтверджується підписанням Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (3.3). Приймання та передача виконаних Підрядником Робіт здійснюється по факту виконання Робіт в присутності належним чином уповноважених представників Сторін. Передача- приймання виконаних робіт у відповідності з цим Договором оформляється Сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення Робіт (п. 5.1). Акт здачі-приймання виконаних робіт готує Замовник після прийняття уповноваженим представником Замовника (технагляд) виконаних обсягів та якості в частині фактично виконаних об'ємів Робіт і передає для підписання Підряднику. Підрядник здійснює підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.2).
Згідно п. 9.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє по 03.07.2018. Строк дії цього договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
З наведених положень цивільно-правових договорів підрядних робіт від 19.06.2018 № 36/1 і № 36/2, які за змістом є аналогічними, вбачається, що протягом 15 календарних днів Підрядники зобов'язувалися виконати певний обсяг робіт за дорученням Замовника. Факт виконання таких робіт повинен підтверджуватися Актом здачі-приймання виконаних робіт, після підписання якого Підрядник отримував кошти за виконану роботу.
Отже, фактично за умовами цих договорів ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» повинно було отримати результат виконаних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робіт, який у разі їх виконання, підтверджувався Актом здачі-приймання виконаних робіт.
Суд відзначає, що з огляду на те, що 02.07.2018 Товариством було складено Акти здачі-приймання виконаних робіт, які підписані з його сторони, то є підстави вважати, що в строк до 02.07.2018 фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконали свої зобов'язання за укладеними договорами від 19.06.2018.
У матеріалах відсутні докази, які б вказували на виконання робіт підрядниками протягом більш тривалого часу, зокрема, додаткові угоди до договорів, що передбачено п. 9.1.
Крім того, будь-яких посилань на розпорядок трудового дня, години роботи вказані договори не містять.
Суд критично ставиться до посилань Управління стосовно того, що Акти здачі-приймання виконаних робіт не містять переліку виконаних робіт та конкретно не описана виконана робота, оскільки за умовами п. 1.1 договорів «За дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується виконати підрядні роботи, в тому числі, але не виключно:…», тобто, до обсягу робіт, зазначеного в договорі, могли вноситися корективи.
Щодо посилань про відсутність платіжних доручень про перерахування фізичним особам за виконану роботу, то суд звертає увагу, що згідно з п. 3.3 договорів розрахунки Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після прийому виконаних Робіт, що підтверджується підписанням Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт. Проте Підрядниками не підписані Акти здачі-приймання виконаних робіт.
Доводи відповідача про те, що в цивільно-правовій угоді не визначено кінцевий результат і трудові функції працівників, є безпідставними, оскільки в договорах від 19.06.2018 визначено як завдання, які повинні бути виконані Підрядниками, так і кінцевий результат - виконання робіт, що підтверджується відповідним Актом.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що зафіксовані в Акті від 08.10.2018 порушення Товариством вимог законодавства про працю є необґрунтованими, оскільки не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами, відтак винесені на підставі Акту оскаржувані припис і постанова не відповідають положенням чинного законодавства, прийняті без урахування всіх обставин, що мають для цього значення, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, на думку суду, не надав.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень № КВ1188\72\АВП від 08 жовтня 2018 року, винесений Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ».
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 жовтня 2018 року № КВ1188/72/АВ/ТД/ФС-528, прийняту по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, ідентифікаційний код - 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІ КОМЕРЦ» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, ідентифікаційний код - 40861482) понесені ТОВ «БЕРІ КОМЕРЦ» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 350,70 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень 70 копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.
Суддя К.С. Пащенко