ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 червня 2019 року № 826/16491/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області щодо відмови в оформленні всіх необхідних документів та подачі їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 01.01.1996);
зобов'язати ліквідаційну комісія Головного управління МВС України в Донецькій області оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 01.01.1996);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 01.01.1996).
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, Постанову Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та зазначає, що він має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 01.01.1996) та відмова у призначенні такої порушує його конституційне право на соціальний захист.
Від Головного управління МВС України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про міліцію», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року, та зазначає, що ОСОБА_1 на день звільнення мав лише 20 років 8 місяців та 25 днів календарної вислуги, що не дає права на пенсійне забезпечення по лінії МВС.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зазначає, що реалізація права на пенсію можлива лише за дотримання певних умов, в тому числі щодо відповідної вислуги на день звільнення. Також відповідач вказує, що органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 в період з 20.10.1996 по 28.11.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 28.11.2014 №413 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням).
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.12.2015 № 7 о/с внесено зміни до наказу від 28.11.2014 № 413 о/с та зазначено календарну вислугу - 20 років 08 місяців 25 днів.
02.04.2018 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області із заявою про підготовку розрахунку розміру грошового забезпечення, оформлення документів та подання їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 01.01.1996).
Листом від 16.04.2018 Головне управління МВС України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про відсутність права на пенсійне забезпечення по лінії МВС України, оскільки вислуга років на день звільнення повинна становити 22 календарних роки і більше.
16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Листом від 05.06.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що право на призначення пенсії мають особи, які звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Також в листі вказано, що для можливості призначення пенсії необхідно звернутися до кадрової служби відповідного Міністерства за місцем проходження військової служби.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає .
Відповідно до преамбули Закону, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Згідно із статтею 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Частиною першою статті 2 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Так, згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ 28.11.2014, суд приймає до уваги позицію відповідачів, що для набуття права на пенсію за вислугу років, вислуга років повинна складати 22 календарних роки і більше. При цьому, як встановлено судом вислуга років ОСОБА_1 складає 20 років 08 місяців 25 днів.
Відносно доводів позивача щодо необхідності застосування положень Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону від 01.01.1996, яка діяла на час зарахування позивача до органів внутрішніх справ, оскільки зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, суд зазначає наступне.
У період дії пункту «а» статті 12 положень Закону № 2262-ХІІ у редакції до 01.11.2011 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії пункту «а» статті 12 положень Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону від 01.01.1996 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при внесенні змін до Закону № 2262-ХІІ не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26 червня 2014 року, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань», які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції після 01.11.2011), суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача діями/рішеннями Головного управління МВС України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років. При цьому, позивач не оскаржує правомірність розрахунку його вислуги років.
Вказана позиція суду грунтується на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 24 липня 2018 року у справі №752/2806/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 212/7438/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 638/1952/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 442/727/17.
Одночасно суд приймає до уваги позицію Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно того, що органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу, про що було повідомлено позивача.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
В контексті наведеного суд зазначає, що в межах даної адміністративної справи судом не встановлено порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 08592158), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева