ф
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №804/308/14
адміністративне провадження №К/9901/2467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 (суддя: Кучма К.С.)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: А.А. Щербак, Н.І. Малиш, С.В. Чабаненко)
у справі №804/308/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ритм 120»
доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм 120» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.11.2013 № 0004961501.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 186 175 грн. за вересень 2013 року, оскільки відповідно до п.4.6.5, 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПІ України від 25.11.2011 №1492, не скориставшись своїм правом на бюджетне відшкодування, підприємство зазначило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 3 186 175 грн., а тому у відповідача не було підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітній період вересень 2013 року на суму 3 186 175 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, позовні вимоги задоволено.
Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, відсутності заборони на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту. Стаття 102 Податкового кодексу України і 1095 денний строк не може бути застосований для від'ємного значення з податку на додану вартість.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування судами, що позивач мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування саме в момент виникнення на це такого права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі пп.78.1.8. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РИТМ 120» (код ЄДРПОУ 33185109) з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації за вересень 2013 року, про що складено акт від 30.10.2013 №886/151/33185109, згідно висновку якого позивачем в порушення п.102.5. статті 102, абзацу «б» п.200.4. ст.200 Податкового Кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2013 року на суму 3186175 грн.
На підставі встановлених порушень ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0004961501, яким ТОВ «РИТМ 120» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 186 175 грн. за вересень 2013 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що виконання пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «РИТМ 120» в липні 2007 року задекларувало в рядку 26 декларації залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суму 3 723 714 грн.
У липні 2007 року та в наступних податкових періодах згідно пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення у розмірі 3723714 грн. зменшувалось на суму податкових зобов'язань, що виникали за рахунок надання ТОВ «РИТМ 120» послуг з оренди придбаних нежитлових будівель.
В подальшому, при набранні чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011, залишок від'ємного значення, який враховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду розраховувався аналогічним чином у відповідності до вимог п.200.3. ст.200 Податкового кодексу, та також включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Тобто, на момент подання ТОВ «РИТМ 120» декларації з ПДВ за вересень 2013 року, залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 24) декларації становив 3 186 175 грн.
Позивач не подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, не заявляло суму ПДВ 3186175 грн. до відшкодування. Даний факт підтвердив представник відповідача.
Згідно п.1.8 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З 01.01.2011 статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Як вбачається з наведеного, правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку, за наявності такого волевиявлення, може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.
При цьому, як Закон України «Про податок на додану вартість», так і Податковий кодекс України, не передбачають, що у випадку, якщо платник податку не скористався правом на бюджетне відшкодування у відповідному податковому періоді, то він позбавляється права на бюджетне відшкодування у будь-якому з наступних податкових періодів, навпаки таке право за ним зберігається протягом 1095 днів.
Від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Податкове законодавство до і після введення в дію Податкового кодексу України не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
......................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду