06 червня 2019 року
Київ
справа №520/10256/18
адміністративне провадження №К/9901/15402/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) «Тімін» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, адміністративний позов Приватного підприємства «Тімін» задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0122921210 від 30.07.2018.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняте нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0122921210 від 30.07.2018, відповідно до якого позивачу визначено штраф у сумі 6 154,04 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб, згідно з податковою декларацією за 2018 рік № 26113922 від 23.02.2018. Ця справа є справою незначної складності за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції не встановлено. У касаційній скарзі посилань на наявність відповідних обставин немає.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0122921210 від 30.07.2018 не пов'язане з предметом перевірки, за результатами якої це податкове повідомлення-рішення було прийняте. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Тімін» своєчасно сплачувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього.
Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Судді Верховного Суду