06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 240/4797/18
адміністративне провадження № К/9901/15391/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про визнання протиправними дій та зобов'язання Міноборони здійснити виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому 06 листопада 2017 року встановлено першу «А» групу інвалідності, унаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу. Визнав протиправним та скасував п. 27 рішення Міноборони про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 липня 2018 року № 77 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 06 листопада 2017 року першої «А» групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу. Зобов'язав Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року у зв'язку з встановленням йому 06 листопада 2017 року першої «А» групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 22 травня 2019 року Міноборони направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просило скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 13 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
З касаційної скарги вбачається, що Міноборони оскаржує постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року за наслідками перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними дій та зобов'язання суб'єкта владних повноважень виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16-2 Закону № 2011-XII.
Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У даному випадку передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткових обставин не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з доводами Міноборони, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки спірні судові рішення першої та апеляційної інстанції ухваленні з дотриманням правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22 березня 2018 року у справі № 288/349/17.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Виходячи з того, що касаційна скарга Міноборони подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати Міністерству оборони України копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін