06 червня 2019 року
Київ
справа №520/10243/18
адміністративне провадження №К/9901/15558/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі №520/10243/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною відмову відповідача розглянути відповідно до Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2012 №685 (далі - Типове положення), заробітну плату, яка нарахована та отримана позивачем за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 07 липня по 31 липня 1986 року, (невиконання рішення суду); - зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області розглянути відповідно до Типового положення, заробітну плату, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 07 липня по 31 липня 1986 року, на підставі його заяви, архівної довідки МВС України № 377 від 20.04.2018 р. та нормативних документів по оплаті праці в зоні ЧАЕС; - зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області видати наказ про перерахунок, провести перерахунок заробітної плати та видати йому довідку, та копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року згідно розпорядження Міністрів СРСР Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 23.05.86 №103, на підставі постанови КМУ від 23.11,2011 №1210 п.7, листа Мінпраці Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 №09-3751, у порядку передбаченому роз'ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001р. №03-3/1652-018-2 розділ 2 та наказів МВС СРСР від 26.05.1986 №0149 та від 30.06.1986 №0189; - надати копію наказу для надання до УПФУ у Московському районі та лист про визнання раніше виданої довідки недійсною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.
На вказані рішення судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 29.05.2019.
В той же час, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, згідно з положеннями частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом з тим, матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі №520/10243/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій