05 червня 2019 року
Київ
справа №826/275/17
адміністративне провадження №К/9901/15827/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №826/275/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 №1623804-1305 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 94 331,61 гривень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 позов задоволено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.
На вказане судове рішення відповідачем подано касаційну скаргу (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 03.06.2019), в якій останній просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою поновити строк апеляційного оскарження, відкрити апеляційне провадження у справі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, позаяк вважає, що вказані ним причини пропуску строку апеляційного оскарження є поважними, оскільки були обумовлені існуванням об'єктивних обставин, пов'язаних з відсутністю можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно форми та змісту апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, що, в свою чергу призвело до повернення первісно поданої апеляційної скарги, однак не позбавляє податковий орган права повторного звернення до апеляційного суду в межах річного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України. Також заявник вказує на вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію права на апеляційний перегляд справи і виконання своїх процесуальних обов'язків стосовно належного оформлення апеляційної скарги, поданої вперше до закінчення строку апеляційного оскарження, в тому числі щодо сплати судового збору. Звертає увагу податковий орган і на те, що працівником, відповідальним за супроводження цієї справи, вживалися заходи для забезпечення сплати судового збору, який однак з вказаних вище підстав не було сплачено, у зв'язку з чим подавались клопотання про продовження встановленого судом строку для усунення недоліку первісно поданої касаційної скарги.
Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
Рішення суду першої інстанції ухвалене 06.07.2018.
У серпні 2018 року відповідач вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, яка однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невідповідністю вимогам пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку.
11.03.2019, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження, відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції й, водночас порушував питання поновлення вказаного строку, посилаючись на те, що ним постійно вживались заходи з метою сплати судового збору, однак з огляду на відсутність фінансування видатків, призначених для цієї мети, у заявника була відсутня можливість виконання вимог КАС України і суду щодо форми і змісту апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання була повернута особі, яка її подала.
Втім наведені податковим органом підстави для поновлення строку апеляційного оскарження були визнані судом неповажними, а тому відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху з встановленням десятиденного з дня отримання копії ухвали строку, упродовж якого заявник мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.
За клопотанням відповідача ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 встановлений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги було продовжено на десять днів з моменту отримання копії вказаного судового рішення.
Проте у межах встановленого судом строку податковий орган не вказав інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Своєю чергою пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення особі, що таку подала (пункт перший частини четвертої статті 169, частина друга статті 298 КАС України).
Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини восьмої статті 169 КАС України.
У відповідності ж з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене фінансування суб'єктів владних повноважень має відбуватись своєчасно і в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді, при цьому законодавство не позбавляє останніх, як можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету, так і права в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
За наведеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача, як на поважну підставу для поновлення строку апеляційного оскарження, на вчинення ним певних дій з метою реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, оскільки такі не призвели до виконання останнім своїх процесуальних обов'язків стосовно подання належним чином оформленої апеляційної скарги, яка з цих підстав була визнана судом апеляційної інстанції неприйнятною і повернута податковому органу. При цьому обставини, які, на думку заявника, значно утруднили можливість своєчасної сплати судового збору (відсутність коштів, призначених для цієї мети), були позбавлені критерію об'єктивності, могли бути усунуті державою шляхом забезпечення вчасного і у повному обсязі фінансування цих видатків, отже не становили явної перешкоди для належного і добросовісного виконання вимог КАС України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.
Не спростовує таких висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача на передбачену процесуальним законом можливість повторного подання апеляційної скарги упродовж строку, визначеного у абзаці третьому частини четвертої статті 189 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки такі засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, до предмету регулювання якої не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження.
Не спростовує таких висновків суду апеляційної інстанції й доводи відповідача на передбачену процесуальним законом можливість повторного подання апеляційної скарги упродовж річного строку, визначеного у частині другій статті 299 КАС України, оскільки такі засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, до предмету регулювання якої не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №826/275/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С. С. Пасічник
Судді: І. А. Васильєва
В. П. Юрченко