05 червня 2019 року
Київ
справа №360/3598/18
адміністративне провадження №К/9901/15156/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27.05.2019 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом якої є визнання протиправною та скасування постанови від 22.10.2018 № 1 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності; визнання бездіяльності стосовно ненарахування та непризначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності протиправною; зобов'язання відповідача нарахувати та призначити страхові виплати у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності з дня визначення втрати професійної працездатності - з 30.11.2016.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення від 22 жовтня 2018 року № 1 «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_1 ».
Зобов'язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 страхових виплат на підставі заяви від 01 грудня 2016 року вх. № 7474 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що постанова від 22.10.2018 № 1 не містить зазначення обставин, у зв'язку з якими відповідачем зроблено висновок, що рішення комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у потерпілого ОСОБА_1 прийнято всупереч даним трудової книжки та подання роботодавцем неправдивих даних, оскаржуване рішення не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:
- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22.10.2018 № 1 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності; визнати бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та непризначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати та призначити страхові виплати у зв'язку з професійним захворюванням та втратою професійної працездатності з дня визначення втрати професійної працездатності - з 30.11.2016.
Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати дану справу такою, що є справою незначної складності.
Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 КАС України, а також випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій