Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №818/1746/16
касаційне провадження №К/9901/3978/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 (суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: Кононенко З.О., Чалий І.С.) у справі № 818/1746/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання» до Офісу великих платників податків ДФС (Харківське управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання» у грудні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (Харківське управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0000164600.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0000164600 в частині визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 2590249,04 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2017 (повний текст складено 09.10.2017) постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 залишив без змін.
Офіс великих платників податків ДФС 27.10.2017 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 87.1, 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 №953, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що в даному випадку подання позивачем податкової звітності призвело до зменшення абсолютного значення податкового боргу, що виник раніше.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС здійснено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за ІІІ квартали 2012 року, 2012, 2013 та 2014 роки Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання», за результатами якої складено акт від 29.07.2016 №461/28-09-46-17/34013028.
Перевіркою встановлено порушення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті позивачем до бюджету податкового зобов'язання з податку на прибуток: за 3 квартали 2012 року в сумі 258910,45 грн.; за 2012 рік у сумі 47158 грн.; за 2013 рік у сумі 4580468,7 грн.; за 2014 рік у сумі 5876936,05 грн.
При цьому, факт погашення позивачем податкових зобов'язань з пропуском граничного строку відповідач пов'язує зі:
здійсненим 10.03.2016 податковим органом в інтегрованій картці платника податку коригуванням (зменшенням) податкових зобов'язань з податку на прибуток за попередній період у сумі 22848293 грн. на підставі поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання» звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (реєстраційний №9275648650 від 11.02.2016);
сплатою позивачем податкових зобов'язань на підставі платіжного доручення від 27.05.2016 № 333 в сумі 637813,95 грн. та від 29.04.2016 №265 в сумі 1000000 грн.
За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0000164600 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 2917811,83 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказаного акта індивідуальної дії таке податкове повідомлення-рішення залишене без змін.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0000164600 в частині визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 2590249,04 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що подання податкової звітності не є джерелом сплати податкового боргу у розумінні положень статті 87 Податкового кодексу України, а тому не є умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дане касаційне провадження щодо постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 здійснюється саме в частині вирішення справи про задоволення позовних вимог.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох фактів: сплата узгодженої суми грошового зобов'язання та відповідна кількість календарних днів затримки такої сплати.
Відповідно до абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
При цьому, абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суди першої та апеляційної дійшли обґрунтованого висновку, що якщо платником податків зменшено суму самостійно визначених грошових зобов'язань у відповідній податковій звітності, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням такої податкової звітності змінюються лише раніше задекларовані показники.
Специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні податкової звітності, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки такий факт (подання податкової звітності) не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов'язання.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог судові рішення у цій справі учасниками справи не оскаржуються, у зв'язку з чим підстави для надання правової оцінки в цій частині вирішення справи відсутні.
Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалою від 09.01.2018 відстрочив Офісу великих платників податків ДФС сплату частини судового збору в сумі 5896,11 грн. за подання касаційної скарги в цій справі, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 133, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 818/1746/16 залишити без змін.
Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська 11, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір за подання касаційної скарги у справі №818/1746/16 у сумі 5896,11 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 11 копійок) отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк