Справа № 120/4553/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
05 червня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Тиховського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (повний текст якого складено в м. Вінниці 19 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області) в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання позивача в строки встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України протягом одного місяця з часу його отримання та не прийняття жодного із рішень (наказу) за результатами розгляду клопотання позивача;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання позивача із врахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти мотивоване рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
19 лютого 2019 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2018 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Проте, листом №17023/0-4950/0/95-18 від 19 листопада 2018 року позивачу повідомлено про те, що позивачу необхідно погодити викопіювання з планово - картографічними матеріалами у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки згідно даних публічно-кадастрової карти України та згідно інформації наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позначені на графічних матеріалах земельні ділянки перебувають у власності інших осіб відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №1525 від 04.12.2012 року..
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.
Пунктом 8 Положення визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Відповідно до ст. 118 ЗК України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення садівництва, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач в даному випадку звернувся до відповідача з клопотанням саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення садівництва, проте за результатами розгляду клопотання відповідачем позивачу був направлений лише лист, без прийняття будь-якого рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення садівництва відповідачем не розглянуто та рішення на підставі ч.7 ст. 118 ЗК України - не прийнято.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка передана у власність іншій особі, оскільки належних доказів у підтвердження даної обставини відповідачем не надано.
Крім того, відповідно до ст. 118 ЗК України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 23.10.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №К/9901/1242/17 та від 11 квітня 2018 року у справі №К/9901/4400/17.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 червня 2019 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.