Справа № 2340/4811/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.
05 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Черкаській області, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача штрафу №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05 лютого 2016 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
05 вересня 2018 року між позивачем (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір від 05.09.2018 б/н, згідно з яким на період з 05.09.2018 по 27.10.2018, Виконавець бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр - 400 особам та провести розрахунки, що підтверджується актом здавання - приймання виконаної роботи.
01 жовтня 2018 року між позивачем (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено цивільно-правові договори (далі - Договори):
- №01, за яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): надати та провести розрахунки 120 особам для тимчасового користування приміщення та після звільнення привести у належний санітарний стан дане приміщення, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи;
- №02, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 300 будь-яких харчових виробів з меню, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи.
- №03, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 20% продукції згідно накладної від 01.10.2018 р.
- № 04, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) згідно Додатку №1 та провести розрахунки, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи. Додатком №1 до вказаного Договору передбачено виконання наступних робіт (надання послуг): надання споживачам в прокат праски або прасувальної дошки; надання споживачам в прокат рушників великих або простирадл; надання споживачам в прокат фену; надання споживачам в прокат пральної машини; надання споживачам користування туалетом; надання споживачам запаркувати авто легкове, вантажне та інше; приготування кави, чаю або напоїв.
05 жовтня 2018 року начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 подана на ім'я начальнику управління Держпраці у Черкаській області службова записка від 04.10.2018, в якій просить прийняти рішення про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_1 та у СФГ " ОСОБА_6 ", у зв'язку з тим, що на телефон управління 04.10.2018 зателефонував гр. ОСОБА_7 та повідомив про можливе використання незадекларованої праці у вказаних суб'єктів господарювання.
Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 18.10.2018 №1019-Н призначено здійснення у період з 19.10.2018 до 22.10.2018 позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення від 18.10.2018 №2208 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
З 19 по 22 жовтня 2018 року інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності - Черкаська АДРЕСА_1 .
За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-937/374/АВ від 22.10.2018 (далі - акт інспекційного відвідування), в якому встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи 2-х працівників ( ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ) без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. Роботи за цивільно-правовим договором з ОСОБА_2 підпадають під ознаки кваліфікаційних вимог перукаря, манікюрника, педикюрника; а роботи за цивільно-правовими договорами з ОСОБА_3 - під ознаки кваліфікаційних вимог продавця, покоївки.
На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем складені: припис про усунення виявлених порушень №ЧК-937/374/АВ/П від 06.11.2018, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України, строк усунення порушень - 21.11.2018 та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223380 грн.
Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що постанова про накладення штрафу №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 у сумі 223380,00 грн прийнята на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Як свідчать матеріали справи, у акті інспекційного відвідування №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 встановлений факт допуску працівника ОСОБА_8 до роботи перукаря, манікюрника, педикюрника та ОСОБА_3 до роботи продавця продовольчих та непродовольчих товарів, покоївки без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, передбачена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).
Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Так, згідно з абзацом 2 вказаної частини юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
За змістом наведених норм вбачається, що правовою підставою для винесення постанов про накладення штрафу за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такті факт допуску повинен бути належним, чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Відповідно до положень статті 5 Закону України від 05.07.2012 № 5067-УІ «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за. його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати, не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох прогресій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно- правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, а також у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.
Так, відповідно до цивільно - правового договору від 05.09.2018 № б/н, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , на період з 05.09.2018 по 27.10.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): «помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр 400 особам та провести розрахунки, що підтверджується актом здавання - приймання виконаної роботи».
В цивільно - правовому договорі відсутня кількість та вартість робіт. Роботи по вказаному договору підпадають під ознаки кваліфікаційних вимог до професії перукаря, передбачені Класифікатором професій ДК 003:2005, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 336. В даному випадку наявний факт допуску працівника до роботи без видання відповідного наказу (розпорядження) та без повідомлення ДФС, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 03, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.2018 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 20% продукції згідно накладної від 01.10.2018 р. № 01. Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 02, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.201 8 по 15.11.2018, остання бере па себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 300 будь -яких харчових виробів з меню, що підтвердиться актом здавання приймання виконаної роботи. Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 01, укладеного між ФОП " ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.2018 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): надати та провести розрахунки 120 особам, для тимчасового користування приміщення та після звільнення привести у належний санітарний стан дане приміщення, що підтвердиться актом здавання - приймання виконаної роботи.
Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 04, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.2018 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) згідно Додатку № 1 та провести розрахунки, що підтвердиться актом здавання - приймання виконаної роботи. Роботи по вищезазначених договорах підпадають під ознаки кваліфікаційних вимог продавця та покоївки, передбачені Класифікатором професій ДК 003:2005, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 336.
Таким чином, у даному випадку наявний факт допуску працівників до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної, служби про прийняття працівників на роботу, що є порушенням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.
Відповідно до цивільно правового договору від 05.09.2018 № б/н, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на період з 05.09.2018 по 27.10.2018 остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр - 400 особам та провести розрахунки, що підтверджується актом здавання - приймання виконаної роботи.
Тобто, вказаним цивільно - правовим договором обумовлено зобов'язання Білоконь Л.Є. виконувати роботи (надавати послуги), зокрема: помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр 400 особам та провести розрахунки.
Як вбачається з вищевикладеного, у предметі цивільно-правового договору відсутні будь які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) V вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, строків виконання таких робіт, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату. Натомість результат послуг отримують треті особи - клієнти.
При цьому, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет вказаних цивільно-правових угод, відповідають професіям «перукар (перукар - модельєр)» (код КП 5141, код ЗКППТР 16437. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 5*)), «манікюрник» (код КП 5141. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 5*)), а також «педикюрник» (код КП 5141. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 5*)).
Таким чином, предметом цивільно-правового договору від 05.09.2018 № б/н, укладеного між Позивачем та ОСОБА_2 , фактично є виконання останньою трудових функцій за конкретними професіями (посадами), визначеними Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Виконання робіт (надання послуг) за вказаним цивільно - правовим договором здійснювалося в приміщенні перукарні готелю «Лисянка», розташованого за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, гш. Миру, 42, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
При цьому, позивачем забезпечено ОСОБА_2 робочим місцем та засобами праці. Вказане відповідає положенням статті 21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов'язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_2 та становлять предмет цивільно-правової угоди, а також виконання цих робіт в конкретному місці вказує на те, що зазначена особа не могла самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість вона підпорядковувалася режиму роботи перукарні, що суперечить природі цивільно - правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.
З огляду на вищевикладене, уклавши цивільно-правовий договір від 05.09.2018 № б/н з ОСОБА_8 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно правовими, порушивши при цьому норми cт. 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України № 413.
Факт допуску Позивачем ОСОБА_3 до роботи без належного оформлення трудових відносин підтверджується наступними обставинами.
Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 03, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.201 8 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 20% продукції згідно накладної від 01.10.2018 р. №01.
Вказаний цивільно-правовий договір не містить жодних, вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги) з продажу продукції згідно накладної від 01.10.2018 р. №01.
Як вбачається з вищевикладеного, у предметі цивільно-правового договору відсутні будь - які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договір не містить ,жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які. підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом, вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь- якого кінцевого результату.
При цьому, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет вказаної цивільно-правової угоди, відповідають професіям «продавець непродовольчих товарів» (код КП 5220, код ЗКППТР 17351. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування»)), а також «продавець продовольчих товарів» код КП 5220, код ЗКППТР 17353. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування»)).
Таким чином, предметом цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 03, укладеного між Позивачем та ОСОБА_3 , фактично є виконання останньою трудових функцій за конкретною професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_10 та становлять предмет цивільно-правової угоди, а саме: продаж харчової та нехарчової продукції, а також виконання цих робіт (послуг) в конкретному місці вказує на те, що зазначена особа не могла самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість вона підпорядковувалася режимові роботи кафе-бару готелю, що суперечить природі цивільно - правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її -на власний ризик.
Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 02, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 300 будь-яких харчових виробів з меню, що підтвердиться актом здавання приймання виконаної роботи.
Вказаний цивільно-правовий договір не містить жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги) з продажу харчової продукції.
Як вбачається з вищевикладеного, у предметі цивільно-правового договору відсутні будь - які відомості про те, який саме результат роботи, повинен передати Виконавець Замовнику, Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи(наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних, та кількісних характеристик.
Тобто, предметом вказаного договору є процес прали, що не передбачає будь- якого кінцевого результату.
При цьому, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет вказаної цивільно-правової угоди, відповідають професії продавець продовольчих товарів» код КП 5220, код ЗКППТР 17353). Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування»).
Таким чином, предметом цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 02, укладеного між Позивачем та ОСОБА_3 , фактично є виконання останньою трудових функцій за конкретною професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовим договором здійснювалося в приміщенні готелю «Лисянка», розташованого за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 42, в якому здійснює свою господарську діяльність Позивач.
При цьому, Позивачем забезпечено ОСОБА_10 робочим місцем та засобами праці. Вказане відповідає положенням статті 21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов'язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_10 та становлять предмет цивільно-правової угоди, а саме: продаж харчової продукції, а також виконання цих робіт в конкретному місці вказує на те, що зазначена особа не могла самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість вона підпорядковувалася режимові роботи кафе-бару готелю, що суперечить природі цивільно - правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.
Відповідно до цивільно правового договору від 01.10.2018 № 01, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_11 па період з 01.10.2018 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги): «надати та провести розрахунки 120 особам, для тимчасового користування, приміщення та, після звільнення, привести у належний санітарний стан дане приміщення, що підтвердиться актом здавання приймання виконаної роботи».
Вказаний цивільно-правовий договір не містить жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги) з надання та проведення розрахунків, для тимчасового користування приміщення та приведення їх у належний санітарний стан після звільнення.
Як вбачається з вищевикладеного, у предметі цивільно-правового договору, відсутні будь - які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.
При цьому, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет вказаної цивільно-правової угоди, відповідають професії «покоївка» (код КГІ 5142, код ЗКППТР 1 1695. Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 87 «Житлове та комунальне господарство населених пунктів»)).
Таким чином, предметом цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 01, укладеного між Позивачем та ОСОБА_3 , фактично є виконання останньою трудових функцій за конкретною професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає, природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Виконання робіт (надання послуг) за вказаним цивільно - правовим договором здійснювалося в приміщенні готелю «Лисянка», розташованого за адресою: 19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 42. Варто зауважити, що твердження апелянта про відсутність за вказаною адресою готелю, де Позивач на час проведення інспекційного відвідування здійснював господарську діяльність, не відповідає дійсності, що підтверджується даними ряду інформаційних сайтів, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, Позивачем забезпечено ОСОБА_10 робочим місцем та засобами праці. Вказане відповідає положенням статті 21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов'язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_10 та становлять предмет цивільно-правового договору, а також виконання цих робіт (послуг) в конкретному місці вказує на те, що зазначена особа не могла самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість вона підпорядковувалася режимові роботи готелю, що суперечить природі цивільно - правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.
Відповідно до цивільно - правового договору від 01.10.2018 № 04, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на період з 01.10.201 8 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) згідно Додатку № 1 та провести розрахунки, що підтвердиться актом здавання - приймання виконаної роботи.
Додатком № 1 до договору передбачено виконання наступних робіт (надання послуг): надання споживачам в прокат праски або прасувальної дошки; надання споживачам в прокат рушників великих або простирадл; надання споживачам, в прокат фену; надання споживачам в прокат пральної машини; надання споживачам користування туалетом; надання споживачам запаркувати авто легкове, вантажне та інше; приготування кави, чаю або напоїв.
Вказаний цивільно-правовий договір не містить жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги) з надання споживачам в прокат праски або прасувальної дошки; надання споживачам в прокат рушників великих або простирадл; надання споживачам в прокат фену; надання споживачам в прокат пральної машини; надання споживачам користування туалетом.; надання споживачам запаркувати авто легкове, вантажне та інше; приготування кави, чаю або напоїв.
Як вбачається з вищевикладеного, у предметі цивільно-правового договору відсутні будь - які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної, роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом, вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.
При цьому, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет вказаної цивільно-правової угоди, відповідають професії «покоївка» (код КП 5142, код ЗКППТР 11695, Завдання та обов'язки вказаної професії передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 87 «Житлове та комунальне господарство населених пунктів»).
Таким чином, предметом цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 01, укладеного між Позивачем та ОСОБА_11 , фактично є виконання останньою трудових функцій за конкретною професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003 :2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Виконання робіт за вказаним цивільно - правовим договором здійснювалося в приміщенні готелю «Лисянка», в якому здійснює свою господарську діяльність Позивач. При цьому, Позивачем забезпечено ОСОБА_10 робочим, місцем та засобами праці. Вказане відповідає положенням статті 21 КЗпП України, відповідно до якої саме на роботодавця покладається обов'язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про пращо, колективним договором і угодою сторін.
Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_10 та становлять предмет цивільно-правової угоди, а також виконання цих робіт (надання послуг) в конкретному місці вказує на те, що зазначена особа не могла самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість вона підпорядковувалася режимові роботи готелю, що суперечить природі цивільно - правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.
З огляду на вищевикладене, позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно - правовими, порушивши при цьому норми ст. 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України № 413.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що до суду надійшла заява позивача, в якій останній просить суд врахувати те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 було визнано нечинною постанову КМУ від 26 квітня 2017 року №295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що частинами 1, 2 статті 265 КАС України визначено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, постанова КМУ від 26 квітня 2017 року №295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вважається нечинною з 14 травня 2019 року.
Наведене вказує на те, що вказана постанова КМУ була чинною на момент проведення інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та не була скасована.
Оскільки на час виникнення спірних правовідносин, вказана постанова була чинною, то Управління Держпраці у Черкаській області діяло у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.