Справа № 743/909/19 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Є.А.
05 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Літвіної Н.М., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 державної прикордонної служби України до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -
Військова частина НОМЕР_1 державної прикордонної служби України та Київській області звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Ріпкинський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 20 травня 2019 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 288 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2018 року громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно, поза пунктом пропуску, перетнув державний кордон з України в напрямку 184-186 п/зн на ділянці відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Чопського прикордонного загону, однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки.
05.06.2018 року в пункті пропуску «Малий Березний», на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був переданий на територію України у встановленому порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2018 було затримано громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 6 місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
В подальшому рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 28.11.2018 року було відмовлено у продовженні строків затримання.
Вказане рішення було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року та прийнято нову постанову, якою позов військової частини НОМЕР_1 державної прикордонної служби України задоволено, термін затримання відповідача продовжено до 05.06.2019 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відносно відповідача Чопським прикордонним загоном направлено надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні листи від 12.12.2018 року №81/2016, від 21.01.2019 року № 81/272, від 25.04.2019 року №21/480 , якими повідомляли останнього про затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просили якнайшвидше встановити особу відповідача та направити на їх адресу підтверджуючі документи, надавши анкету заповнену відповідачем.
Також Чопським прикордонним загоном направлено до Департаменту консульської служби МЗС України лист від 12.12.2018 року №81/2016, щодо сприяння у передачі інформації про відповідача до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам аби якнайшвидше встановити (ідентифікувати) особу відповідача.
Проте відповіді на вказані запити, на адресу Чопського прикордонного загону, не надходили.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 20.11.2019 року, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та відповідно для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів.
Згідно з п.11. ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Пунктом 12. ст. 289 КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до п. 13. ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
За Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає реадмісії у відповідності до Угоди.
Водночас, Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України від 3 вересня 2008 року №359-VI, а саме ст. 2 передбачено що, «кожна Договірна Сторона, відповідно до пункту 1 статті 1, здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки, відповідають таким вимогам:
- мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони, одночасно не маючи громадянства держави запитуючої Договірної Сторони чи будь-якої іншої держави;
- будь-коли до їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони мали законне постійне місце проживання на території держави запитуваної сторони та не мають постійного місця проживання в третій країні;
- підлягають чинному наказу про депортацію згідно із національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
Отже, Україна здійснює реадмісії осіб, зокрема громадян Соціалістичної Республіки В'єтнам, які підпадають під дію чинного наказу про депортацію (примусове видворення) згідно із національним законодавством.
Колегія суддів зазначає, що процедура застосування реадмісії передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 року №158 «Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», в якій, зокрема, зазначається, що проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.
Вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2018 року на адресу Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні було направлено запит щодо індентифікації громадян В'єтнаму, серед яких і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До вказаного листа було долучено анкету вказаної особи, дактилокартку та фотокартку особи.
В подальшому, Чопським прикордонним загоном, в межах своєї компетенції, на адресу надзвичайного та повноважного посла В'єтнаму в Україні, а також Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України було направлено листи від 12.12.2018 року №81/2016, від 21.01.2019 року № 81/272, від 25.04.2019 року №21/480 з проханням якнайшвидше встановити особу відповідача та направити на їх адресу підтверджуючі документи, надавши анкету заповнену відповідачем.
Проте, станом на час подання адміністративного позову та апеляційної скарги, інформація щодо встановлення особи з метою підготовки відповідних документів для забезпечення подальшої передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію до Чопського прикордонного загону не надходила.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані листи взагалі направляли на адресу адресантів.
Разом з тим, колегією суддів у судовому засіданні були досліджені надані представником позивача оригінали вказаних листів та встановлено, що вказані листи були вручені адресантам, що підтверджується наявними на них мокрими печатками та підписами уповноважених осіб.
Також, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що запити від 12.12.2018 року, 21.02.2019 року, 25.04.2019 року не відповідають наведеним в Інструкції вимогам, оскільки в них відсутня інформація щодо наявності будь-яких додатків до них, які давали б реальну можливість ідентифікувати відповідача, з огляду на наступне.
Абзацом 2 п.1 розділу VI "Порядок дій з ідентифікації та документування іноземця" Інструкції передбачено, що до запитів долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянства.
Як було зазначено вище, до запиту від 19.10.2018 року адресованого Посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні було долучено, зокрема: анкету відповідача, дактилокартку та його фотокартку.
До повторних запитів від 12.12.2018 року, 21.02.2019 року, 25.04.2019 року вказаних документів долучено не було.
Проте, колегія суддів зазначає, що ні Інструкцією ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку позивача при направленні повторних запитів долучати до них перелік документів передбачених абз. 2 п.1 розділу VI "Порядок дій з ідентифікації та документування іноземця" Інструкції.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні умови, передбачені п. 13. ст. 289 КАС України, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, а саме відсутня інформація з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документи, необхідні для ідентифікації особи, а тому вимоги позивача щодо продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М.Літвіна
Є.І. Мєзєнцев