Справа № 640/2620/19
05 червня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву про відвід судді ОСОБА_11 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 , члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 , треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 , Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 , треті особи - Голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, в якому просив:
- визнати протиправною з 05 грудня 2018 року бездіяльності Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- визнати з 05 грудня 2018 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів ОСОБА_3 щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у ОСОБА_3 з 05 грудня 2018 року та зобов'язати ОСОБА_3 утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 позовні вимоги залишено без задоволення в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
В судовому засіданні 16.05.2019 протокольною ухвалою суду залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог Вищу раду правосуддя.
В судовому засіданні 05.06.2019 представник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 заявив відвід судді ОСОБА_11 , посилаючись на доводи, зазначені у письмовій заяві. Представник члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 підтримав заявлений відвід.
Представники апелянта та Вищої ради правосуддя просили залишити заяву без задоволення посилаючись на відсутність підстав визначених ст.36-37 КАС України.
Представник Державної судової адміністрації в судове засідання не з'явився, про місце, день і час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді ОСОБА_11, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.
Заява про відвід судді ОСОБА_11 мотивована тим, що під час підготовки до судового засідання призначеного на 05 червня 2019 року адвокатом Батюком П. В. були виявлені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді-доповідача ОСОБА_11, які раніше не були відомі.
Такими обставинами є відкрита Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарна справа стосовно суддів Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_11 , ОСОБА_7 (за дії на посаді судді в Київського апеляційного адміністративного суду), судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8 .
Зазначає, що відповідно до змісту ухвали про відкриття зазначеної вище дисциплінарної справи № 1283/1 дп/15-19 від 24 квітня 2019 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_11 (серед інших суддів колегії) ознак порушення приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; статей 299, 305 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження та підстав для закриття апеляційного провадження, порушення конституційного принципу верховенства права, одним із фундаментальних аспектів якого є принцип юридичної визначеності.
На думку заявника, контекст цієї справи та обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності головуючого судді ОСОБА_11 оскільки такі причини є об'єктивними та такими, що виникли поза волею відповідача у справі.
Як вказує заявник, в даному випадку об'єктивний критерій свідчить, що обставини пов'язані з підставами порушення дисциплінарного провадження щодо головуючого у цій справі судді ОСОБА_11 Вищою радою правосуддя виникли до початку перегляду справи 640/2620/19 в апеляційному порядку та жодним чином не залежали від волевиявлення відповідача у справі. Факт самостійного звернення Вищої ради правосуддя про її залучення у справу в якості третьої особи, а не за клопотанням відповідача, також, на думку заявника, свідчить про наявність обставин, що охоплюються об'єктивним критерієм.
В свою чергу суб'єктивний критерій базується на поведінці самого головуючого судді ОСОБА_11, який під час розгляду клопотання Вищої ради правосуддя про її залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідачів не зазначив про наявність відкритого щодо нього Вищою радою правосуддя дисциплінарного провадження, яке свідчить про наявність потенційного конфлікту інтересів.
Рішенням Ради суддів № 75 від 04 листопада 2016 року вирішено, якщо при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.
Така позиція Ради суддів відповідає статті 15 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання.
З огляду на викладене вище, представник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 вважає, що суддя ОСОБА_11 не може брати участі в подальшому розгляді даної справи з огляду на наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об'єктивності.
Суд який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ця норма узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Приписами п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи ( справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з частиною п'ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Як зазначалося, в судовому засіданні 16.05.2019 протокольною ухвалою суду залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог Вищу раду правосуддя.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) особи, зазначені у пунктах 1 (підпункт «ґ» пункту 1 - судді), 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», 21 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
З предмета спору не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді ОСОБА_11 при оцінці оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
На питання головуючого в судовому засіданні, безпосередньо представник ВРП пояснила, що це не є підставою для відводу.
Крім того, наявність відносно судді-доповідача дисциплінарного провадження не може ставити під сумнів упередженість тільки з викладеного особою що заявила відвід. Оскільки наявність чи то відсутність такого дисциплінарного провадження відносно судді-доповідача чи то членів колегії суддів не свідчить про позицію суду щодо ухвалення рішення проти ВРП.
Так як, по-перше, предметом дисциплінарного провадження та предмет позову у цій справі не мають спільного підґрунтя, по-друге, відкриття дисциплінарного провадження не свідчить про притягнення до відповідальності, по-третє, судове рішення ухвалюється судом в нарадчій кімнаті шляхом голосування колегією та з дотриманням норм процесуального та кримінального права.
Вищевикладене у сукупності свідчить про надуманість підстав для відводу з метою затягування розгляду справи, оскільки вибірковий підхід до складу колегії, мотивування конфліктом інтересів з особою (ВРП), представник якої в судовому засіданні заявляє про відсутність підстав для відводу та сама не заявляє його, не ґрунтується на чинному законодавстві.
Задоволення відводу в такому вигляді робить взагалі не можливим розгляд справи суддями відносно яких подавалися скарги у відповідний орган.
Теоретично, у разі задоволення відводу усіх суддів відносно яких подані скарги до ВРП, розгляд апеляційної скарги може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, встановленого для цього законом, для перегляду оскарженого рішення. За такої ситуації апелянт може бути позбавлений передбаченого статтею 129 Конституції України права на апеляційний перегляд справи. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимою.
Колегія суддів також враховує, що чинний Закон України «Про запобігання корупції» виділив види конфлікту інтересів:
- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону);
- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону).
Складовими конфлікту інтересів (реального, потенційного) є: приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий), службові/ представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові), а співвідношення вказаних складових спричиняє виникнення: реального конфлікту інтересів - приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; потенційного конфлікту інтересів - у сфері службових/ представницьких повноважень наявний приватний інтерес, що може за настанні певних обставин у майбутньому вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
У даному випадку, відсутній конфлікт інтересів. Саме по собі здійснення розгляду справи суддею ОСОБА_11, щодо якого відкрито дисциплінарну справу Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, не може свідчити про його упередженість та бути підставою для відводу.
Крім того, наявність правовідносин між суддею та органом суддівського самоврядування (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України) у взаємозв'язку з предметом даного позову та те, що Вища рада правосуддя є третьою особою без самостійних вимог у справі, не породжує конфлікту інтересів, оскільки будь-яке рішення ухвалене у справі не вплине на наявність чи відсутність певних обов'язків у третьої особи без самостійних вимог.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що в заяві про відвід заявник сам вказує, що за загальним правилом наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою, не породжує конфлікт інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи, а подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи не має ознаки впливу на суд.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Проаналізувавши викладені в заяві про відвід доводи, суд доходить висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді ОСОБА_11 у даній справі. Заява не містить будь-яких вищенаведених обставин, а доводи заяви та зазначені у ній міркування зводяться до припущень заявника та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об'єктивності судді ОСОБА_11 у розгляді цієї справи.
Крім того, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді ОСОБА_11 в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді-доповідача не наведено і по справі відсутні.
Враховуючи те, що подана заява про відвід суддів не містить доказів на підтвердження доводів, викладених у ній, колегія суддів вважає відвід необґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою судді 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що до вирішення судом заяви про відвід цей склад суду не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі та передати справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Керуючись 36, 39, 40, 236, 243, 248, 310, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Заяву представника голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_11 - визнати необґрунтованою.
Зупинити апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 , члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 , треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Передати справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і в касаційному порядку оскаржена бути не може.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2019