П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2413/18
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, про визнання протиправними дій та скасування постанови,-
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (надалі - відповідач-1, Укртрансбезпека у Кіровоградській області), управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - відповідач-2, Укртрансбезпека у Миколаївській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Укртрансбезпеки у Миколаївській області щодо нарахування позивачу суми плати за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 365,31 євро, згідно Розрахунку №172/18 від 11.04.2018, складеному в рамках габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF XF 105.460 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SPR д.н. НОМЕР_2 , під час рейдової перевірки 11.04.2018 року на а/д М-12 Стрій-Тернопіль км 724+600;
- скасувати постанову №056188 від 21.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн..
В обґрунтування позову було зазначено, що на сьогодні методику, про яку згадується у п.2 Порядку габаритно-вагового контролю та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджено. Враховуючи той факт, що автомобілем перевозився сипучий вантаж - мука, яке є рухомою під час маршруту транспортного засобу, її маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу, не дає можливості за відсутності методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. З наданих відповідачем документів неможливо встановити, на яких вагах (якої марки, моделі, та з яким серійним номером) проводилося зважування.
Також позивач зазначає, що притягнення його до відповідальності за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправним, оскільки отримати дозвіл на рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад встановлені нормативи у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами не можливо.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 22.02.2016 року. Основним видом діяльності підприємця є вантажний автомобільний транспорт.
У власності позивача є вантажний автомобіль DAF XF 105.460 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SPR д.н. НОМЕР_2 .
11.04.2016 року зазначений автомобіль виконував перевезення сипучого вантажу - муки за маршрутом Миколаїв - Полтавська область с. Божково.
На 724+600 км автодороги М-12 Стрій-Тернопіль-Знам'янка автомобіль позивача був зупинений для проходження габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
За результатами зважування автомобіля позивача було встановлено, що його загальна маса становить 38,14 т при нормативно допустимої 40 т, навантаження на першу вісь 7,08 т, навантаження на другу вісь 12,64 т, навантаження на третю вісь 6,04 т, навантаження на четверту вісь 6,22 т, навантаження на третю вісь 6,16 т, при допустимому навантаження на одиночну вісь - 11 т.
Таким чином, під час габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення навантаження на одну вісь.
За результатами перевірки співробітниками Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено чек зважування, Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільними транспортом №061123, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0002908, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0005810, Розрахунок №172/18 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
В Розрахунку №172/18 зазначено, що за перевищення параметрів на 1,64 т, нараховано плату в сумі 365,31 євро.
21.06.2018 постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №056188 на позивача накладено штраф в сумі 1700,00 грн. за правопорушення передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 вказаного Закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протиправність в діях Укртрансбезпеки у Кіровоградській області щодо складання Розрахунку №172/18 відсутня. Питання правомірності визначення у Розрахунку відповідної суми плати за проїзд може бути вирішено лише повноважним судом в порядку господарського судочинства.
Також суд першої інстанції зазначив, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу жодним чином не пов'язана з фактом проведення зважування транспортного засобу позивача 11.04.2018 року на автодорозі М-12.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п.п.1, 5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Розрахунок №172/18 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях, пов'язаних із вирішенням юрисдикційних спорів, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на викладене оскарження такого Розрахунку не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №803/3/18.
При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання дій відповідача щодо складання Розрахунку №172/18 плати за проїзд великовагових та або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування так само, як і сам розрахунок, по своїй суті ніяким чином не впливають на права та обов'язки сторін у справі, а тому такі вимоги також не підлягають розгляду судами в порядку адміністративного судочинства.
Така правова позиція відповідає висновкам висловленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2019 року по справі №805/148/18-а.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Стосовно позовних вимог про скасування постанови №056188 від 21.06.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у відзиві на позовну заяву, 21.06.2018 року Укртрансбезпекою у Миколаївській області було прийнято постанову №056188 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн..
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана постанова жодним чином не пов'язана з фактом проведення зважування транспортного засобу позивача 11.04.2018 року на автодорозі М-12, оскільки у вказаній постанові зазначено, що вона прийнята на підставі акту перевірки від 05.05.2018 року на 341 км автодороги «Харків-Сімферополь», за відсутністю цифрового тахографа.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та звертає увагу на те, що саме на постанову №056188 від 21.06.2018 року посилається в своєму відзиві на позовну заяву Укртрансбезпека у Кіровоградській області та саме копію такої постанови остання додає до вказаного відзиву.
З цього можна зробити висновок, що при складенні спірної постанови Укртрансбезпекою у Миколаївській області було допущено описку, а саме: замість «цифровий тахограф» повинно писатися «за відсутність дозволу на рух або документу про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу», а замість номеру акту «№053517» повинно бути вказано «№061123».
Також, саме на вказані обставини посилався і позивач у своїй відповіді на відзив Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на позовну заяву, проте суд першої інстанції не звернув на це уваги.
За змістом п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Як видно з матеріалів справи, підставою для висновків відповідачів про порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» стали твердження перевіряючих про відсутність на час проведення перевірки дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).
За визначенням, наведеним у пп.3 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За результатами зважування було встановлено, що нормативно допустиме навантаження на одиночну вісь - 11 т, тоді як фактичне навантаження на одиночну вісь (2) - 12,64 т, що підтверджується чеком вагового зважування №14547 від 11.04.2018 року.
Суд зазначає, що згідно з п.28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Законом України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно із п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлений факт навантаження транспортного засобу, що належить позивачу, з перевищенням допустимих параметрів навантаження на вісь транспортного засобу, наявне порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність аб.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
Щодо тверджень позивача про те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, не зазначено відомостей щодо зважувального обладнання, суд зазначає наступне.
Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 року та не передбачає зазначення таких даних.
Позивач наголошує на тому, що згідно п.19 Порядку №879 під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи повинні керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, яка на час виникнення спірних правовідносин не затверджена.
Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 року №671, яка набрала чинності 08.09.2017 року, пункт 19 Порядку №879 виключено.
Таким чином, Укртрансбезпека у Миколаївській області правомірно винесла постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №056188 від 21.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн..
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги про скасування вище вказаної спірної постанови задоволенню не підлягають.
За таких підстав, оскільки суд першої інстанцій розглянув справу з порушенням норм матеріального права та правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із закриттям провадження у справі в частині визнання протиправними дії щодо нарахування позивачу суми плати за проїзд.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.319, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - скасувати, прийняти по справі нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови №056188 від 21 червня 2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн..
В іншій частинні позовних вимог ОСОБА_1 - провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.