Справа № 2540/3201/18 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
05 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про: визнання дій відповідача щодо не донарахування раніше призначеної пенсії неправомірними; зобов'язання здійснити перерахунок з 21.03.2018 та виплату пенсійного забезпечення з урахуванням розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячної додаткової грошової винагороди, компенсації за невикористану відпустку, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що позивач має право на врахування видів грошового забезпечення, з яких сплачено внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок з доходу фізичних осіб.
Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 22.03.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 62% грошового забезпечення.
Вказана пенсія була призначена позивачу на підставі подання про призначення пенсії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.05.2018 № 11/ПВ-7858 та долучених до нього документів, зокрема, грошового атестату № 1 від 21.03.2018 та довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (додаток до грошового атестату) від 21.03.2018.
Для обчислення розміру пенсії позивачем було використано грошове забезпечення позивача: посадовий оклад - 5640,00 грн., оклад за військове звання - 1410,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45 % - 3172,50 грн., та середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень 10%, надбавку за кваліфікацію 3%, премію 48% - 3440,40 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не враховано при призначенні пенсії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячну додаткову грошову винагороду, компенсацію за невикористану відпустку звернувся до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що за відсутності відповідної довідки про види грошового забезпечення, органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати розміри та види грошового забезпечення, що враховується для призначення пенсії, а розмір складових додаткового грошового забезпечення визначається уповноваженим органом в довідці про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії.
Колегія суддів не повністю погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, ч. 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, отримувана позивачем згідно з грошовим атестатом № 1 від 21.03.2018 та довідкою про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (додаток до грошового атестату) від 21.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку.
Водночас, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для включення при перерахунку пенсії винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, компенсації за невикористану відпустку, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб, тобто виплат, які здійснювалася не щомісячно, оскільки такі аргументи ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого ч. 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, названих вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про часткову обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди. Проте, підстави для задоволення позову в частині включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та компенсації за невикористану відпустку - відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було частково допущено порушення вимог законодавства, а тому воно підлягає скасуванню в частині.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апелянтом також заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може на власний розсуд, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з тим, апелянтом не наведено обгрунтованих підстав, які б свідчили про можливе ухилення відповідачем від виконання судового рішення за наслідками розгляду вказаного спору, а відтак заявлене клопотання про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області неправомірними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно грошового атестату № 1 від 21.03.2018 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, з 21.03.2018.
В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя І.О. Лічевецький
Суддя В.П. Мельничук