06 червня 2019 р.Справа № 643/2894/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Сугачова О.О.) від 25.04.2019 року (повний текст рішення складений 25.04.2019 р.) по справі № 643/2894/19
за позовом ОСОБА_1
до Старшого інспектора ВБДР УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Неманіхіна Владислава Геннадійовича
третя особа Комунальне підприємство "Жилкомсервіс"
про визнання незаконної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, серії НК № 393973 від 18.02.2019 р., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 18.02.2019 р. старшим інспектором ВБДР УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Неманіхіним В.Г. відносно неї було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 393973. Відповідно до вказаної постанови, позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 1020 грн. Вважає цю постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 року по справі № 643/2894/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник позивача повідомлявся про дату, час і місце судового засіданні телефонограмою від 30.05.2019 р. (а.с. 110).
Відповідач та третя особа повідомлені про дату, час місце судового засідання на офіційні електронні адреси (а.с. 111-115).
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2019 р. відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 393973 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.140КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.02.2019 о 11 год. 45 хв. на вул. Валентинівська, 33, пр -ті Тракторобудівників, 83 у м. Харкові, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою начальником ділянки № 36 КП «Жилкомсервіс», відповідальною за експлуатаційний стан внутрішньо квартального проїзду на прибудинковій території, не вжито заходів, щодо своєчасного прибирання сніжно-льодяних відкладень на проїзній частині дороги під'їзної до будинку та колійності глибиною понад 0,06 м по проходженню більше однієї доби після закінчення снігопаду, чим порушено норми, правила та стандарти у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні доріг та вулиць, абз. 1 та 2 розділу з ДСТУ 3587-97, п. 3.3, Наказу Міністерства регіонального розвитку «Про затвердження технічних правил ремонту та утримання вулиць та доріг населених пунктів, розділ 5, наказу Державного комітету з питань ЖКГ № 76 від 17.05.2005 р., п. 3.7.1 - 3.7.6, ПКМУ № 198 п. 5,1, Закону України «Про дорожній рух» ст. 6, 9, 12, п. 1.5 ПДР України, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Не погодившись з винесеною відповідачем постановою, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відповідальність за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ввіреної ділянки доріг по вул. Валентинівська , 33 та пр. Тракторобудівників, 35/81 міста Харкова покладено на ділянку № 36 КП «Жилкомсервіс».
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, начальник ділянки № 36 КП «Жилкомсервіс» є посадовою особою і несе адміністративну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на неї функціональних обов'язків, а тому несе відповідальність за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у цій справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
З аналізу наведеної вище норми КУпАП вбачається, що об'єктом правопорушень, передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 18.11.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96) завданнями і функціями Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеку і громадського порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1 повноваженнями поліцейського патрульної поліції є: розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників, які вчинили адміністративне правопорушення у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством.
Відповідно до Положення про Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, одними із основних функцій Управління є: вжиття організаційних заходів для підвищення рівня безпеки дорожнього руху; організація оформлення та розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення, винесення рішень за результатами розгляду, взаємодію з іншими органами публічної влади з цих питань.
Одними з функцій відділу БДР УПП в Харківській області ДПП є: аналіз умов і стану дорожнього покриття, виявлення і облік аварійно-небезпечних ділянок доріг, місць концентрації ДТП; контроль за дотриманням правил утримання автомобільних доріг, вулиць, переїздів, та користування ними.
Як зазначалося вище, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, - це порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Відповідно до п.п. 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері, дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних: переїздів. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху.
Згідно зі ст. 21 вказаного закону, елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій належить організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Крім того, ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» визначена компетенція власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, зокрема щодо забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, організації виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; своєчасного виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладного позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.
Відповідно до Розпорядження Харківського міського голови від 21.01.2008 р. № 72 «Про визначення балансоутримувача дитячих та інших майданчиків, об'єктів благоустрою, зелених насаджень, міжквартальних доріг, об'єктів цивільної оборони та дворових туалетів» зобов'язано КП «Жилкомсервіс» утримувати об'єкти благоустрою, зелені насадження, міжквартальні дороги, об'єкти цивільної оборони та дворові туалети згідно з нормами та правилами, які пред'являються до поточного утримання та експлуатації цих об'єктів.
Судовим розглядом встановлено, що вулично-шляхова мережа між будинками 33 по вул. Валентинівська та 35/81 по пр. Тракторобудівників знаходиться в межах Московського району м. Харкова і відноситься до сфери відповідальності ділянки № 36 КП "Жилкомсервіс" Харківської міської ради.
Позивач є начальником ділянки № 36 КП «Жилкомсервіс» та відповідно, посадовою особою.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Зі ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" вбачається, що цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, крім іншого зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Розділом 1 ДСТУ 3587-95 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" встановлено, що цей стандарт поширюється на автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та населених пунктів та установлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів та технічних засобів організації дорожнього руху. Згідно п. 1.3 вимоги ДСТУ 3587-97 є обов'язковими.
Пунктом 3.1.1 ДСТУ 3587-95 визначено, що покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугував висновок відповідача про те, що позивачем не вжито заходів, щодо своєчасного прибирання сніжно-льодяних відкладень на проїзній частині дороги під'їзної до будинку та колійності глибиною понад 0,06 м по проходженню більше однієї доби після закінчення снігопаду, що є порушенням норм, правил та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні доріг та вулиць, абз. 1 та 2 розділу з ДСТУ 3587-97, п. 3.3, Наказу Міністерства регіонального розвитку «Про затвердження технічних правил ремонту та утримання вулиць та доріг населених пунктів, розділ 5, наказу Державного комітету з питань ЖКГ № 76 від 17.05.2005 р., п. 3.7.1 - 3.7.6, ПКМУ № 198 п. 5,1, Закону України «Про дорожній рух» ст. 6, 9, 12, п. 1.5 ПДР України, що є порушенням ч. 1 ст. 140 КУпАП.
В той же час, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на застосування відповідачем ПДР до позивача, вказавши порушення ним саме п.п. 1.5 цих правил, та не встановив чи була ОСОБА_1 учасником дорожнього руху на момент порушення цих норм. Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не здійснено перевірку процедури її прийняття та наявність компетенції у відповідача для її прийняття.
Крім того, суд першої інстанції прийшовши до висновку про правомірність оспорюваної позивачем постанови не встановив, які саме обов'язки не виконав позивач, що були на нього покладені, або з яких причин не виконав. Встановлення таких обставин не відображено і самим відповідачем у спірній постанові, що свідчить про те, що відповідачем не було встановлено, які саме дії/бездіяльність позивача свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, які саме дії позивач повинен був вчинити відповідно до покладених на нього службових обов'язків.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Положення Департамент патрульної поліції, зокрема, надає у межах своєї компетенції посадовим і службовим особам та громадянам обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягує винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не надавався ОСОБА_1 припис про усунення порушень законодавства, що також свідчить про те, що постанова серії НК № 393973 від 18.02.2019 р. прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 року по справі № 643/2894/19 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 року по справі № 643/2894/19 - задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 року по справі № 643/2894/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, серії НК № 393973 від 18.02.2019 р., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 06.06.2019 року