06 червня 2019 р. Справа № 440/4499/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/4499/18
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо нерозгляду звернень ОСОБА_1 від 10.11.2018 за реєстраційним номером ФИ-8719588 та ФИ-8719593;
-визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання довідки про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника Національної поліції України за 2018 рік, згідно вимог, викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 10.11.2018 за реєстраційним номером ФИ-8719588 та ФИ-8719593;
-визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді ДФЗБО Національної поліції України від 26.11.2018 за вих. №Ф-618/29/2/01-2018;
-зобов'язати Національну поліцію України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.11.2018 реєстраційний номер ФИ -8719588 та ФИ-8719593 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом;
-прийняти рішення з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини та вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю та Декларації про права інвалідів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України, що полягає у наданні відповіді від 26.11.2018 за вих.№Ф-618/29/2/01-2018 за результатами розгляду звернень позивача від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593 без роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
У решті позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 по справі № 440/4499/18 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; прийняти рішення з урахуванням наданої позивачем практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів та захистити і відновити порушені права ОСОБА_1 на Національному рівні, шляхом прийняття законного рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що звернення ОСОБА_1 за реєстраційними №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593 від 10.11.2018, в яких позивач просив Національну поліцію України надати довідку встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення (заробітної плати) працівника Національної поліції України за 2018 рік, були розглянуті відповідачем формально. Вказаної довідки позивач від Національної поліції України не отримав, що є неприпустимим фактом та прямим порушенням чинного законодавства України. Відповідь Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 16.11.2018 надана не по суті заявлених вимог, та не містить порядку її оскарження. З огляду на викладене, стверджує, що відповідачем по справі було порушено ч.3 ст.7, ст.ст.15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що такими діями відповідач порушив принципи захисту обґрунтованих сподівань позивача, юридичної визначеності та відповідальності за свої дії, не врахувавши при цьому рішень Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 та № 5-рп/2002 від 20.03.2002, згідно з якими позивач відноситься до категорії осіб, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, як особа, яка має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, Конвенції про права осіб з інвалідністю. Вважає безпідставним твердження суду про відсутність визначеного законом порядку обрахунку середнього розміру грошового забезпечення поліцейського, оскільки існує Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», яким визначено механізм обчислення середньої заробітної плати.
Відповідач, в надісланому до суду письмовому відзиві, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що Національною поліцією України не було допущено жодних порушень вимог чинного законодавства під час розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.11.2018 № ФИ-8719588 та №ФИ-8719593, оскільки листом від 16.11.2018 позивачу надано відповідь та роз'яснено про неможливість надання довідки про середньомісячний розмір грошового забезпечення (заробітної плати) працівника Національної поліції України за 2018 рік, з посиланням на норми діючого законодавства, якими врегульовано дане питання. Тому, посилання апелянта на порушення відповідачем вимог Закону України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» є безпідставними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , через Урядову гарячу лінію, 10.11.2018 подано звернення на ім'я Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б., Голови Національної поліції України Князєва С. М . та начальника Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України звернення за реєстраційними номерами ФИ-8719582, ФИ-8719587 та ФИ-8719595 відповідно, в яких позивач просив надати йому довідку встановленого зразку про середньомісячний розмір грошового забезпечення (заробітну плату) працівників Національної поліції України за 2018 рік.
Листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 16.11.2018 №335зі/29/2/01-2018 "Про надання інформації" ОСОБА_1 повідомлено, що його звернення ФИ-8719582, ФИ-8719587 та ФИ-8719595 розглянуті. Роз'яснено, що виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" в порядку, затвердженому наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції. Повідомлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу за займаною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри премій поліцейських встановлюються відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань, та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, за рішеннями керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Зазначено про відсутність у ДФЗБО НПУ визначеного законом порядку обрахунку середнього розміру грошового забезпечення поліцейського (а.с.60).
Крім того, ОСОБА_1 , через Урядову гарячу лінію, 10.11.2018 подано звернення на ім'я Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. №ФИ-8719588 та на ім'я директора Департаменту фінансово-обліковї політики МВС України Шевніна С.М. №ФИ-8719593 про надання довідки встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення (заробітної плати) працівників Національної поліції України за 2018 рік.
Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 20.11.2018 №15/2-Ф-866 надіслав звернення позивача за належністю до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України.
Посилаючись на неналежний розгляд Національною поліцією України його звернень від 10.11.2018, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду звернення від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593, ненадання довідки про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника Національної поліції України за 2018 рік, згідно вимог, викладених у зверненнях від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593, ненадання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді ДФЗБО Національної поліції України від 26.11.2018 за вих. №Ф-618/29/2/01-2018 та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині незазначення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 26.11.2018 № Ф-618/29/2/01-2018 за результатами розгляду звернення позивача від 10.11.2018 № ФИ-8719588 та № ФИ-8719593.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем розглянуті звернення позивача щодо надання довідки встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника Національної поліції України за 2018 рік та відмовлено у її видачі, за результатами розгляду звернень надано відповідь, оформлену листом від 16.11.2018 № 335із/29/2/01-2018, тому відповідачем не було допущено бездіяльності щодо нерозгляду звернень ОСОБА_1 від 10.11.2018 та щодо ненадання вказаної довідки. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання Національної поліції України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.11.2018 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" (далі - Закон).
Частиною 1 статті 1 цього Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 5 Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч.1 ст.15 Закону).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч.3 ст.15 Закону).
Частиною 4 статті 15 Закону визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), реалізують свої повноваження, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду звернень громадян та доведення їх до відома заявників. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу державної влади та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення у разі відмови в задоволенні вимог.
Відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 року №930 (далі по тексту - Порядок № 930) метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов'язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені в зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції. Інші звернення громадян після розгляду керівництвом служби діловодства або відповідальними особами передаються до відповідних структурних підрозділів органу (підрозділу) поліції. Попередній розгляд звернень громадян, що надходять до структурних підрозділів центрального органу управління поліції, здійснюється керівниками служби діловодства або уповноваженими особами цих підрозділів.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.
За приписами пунктів 3, 5 розділу IV Порядку №930 вказаного Порядку рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.
З матеріалів справи вбачається, що у зверненнях від 10.11.2018 на ім'я Прем'єр-Міністра України Гройсмана В.Б. , голови НПУ Князєва С.М. та начальника ДФЗБО НПУ Іванченко В.В. (ідентичного змісту) ОСОБА_1 просив надати довідку встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівників Національної поліції України за 2018 рік (а.с. 17-22).
Листом Національної поліції України за підписом начальника Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку В.В. Іванченка від 16.11.2018 за вих. № 335зі/29/2/01-2018 (а.с. 60), позивачу повідомлено щодо неможливості надати довідку встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівників Національної поліції України за 2018 рік, з огляду на відсутність визначеного законом порядку обрахунку середнього розміру грошового забезпечення поліцейського.
Також проінформовано позивача, що виплата та нарахування грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.112015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ (п.2 постанови КМУ № 988 від 11.11.2015).
Пунктом 3 постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення установлювати посадові оклади поліцейським та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 2 - 10, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, підвищення за службу в поліції особливого призначення (особам, які безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян) у розмірі до 100 відсотків посадового окладу, а також здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Також положеннями пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі по тексту - Порядок № 260), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, розмір грошового забезпечення поліцейських не є сталою величиною, визначається в межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення для органів, закладів та установ Національної поліції та з урахуванням посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання кожного окремого поліцейського, та його особистого внеску в загальний результат служби.
Водночас, вищевказаними нормативно-правовими актами не передбачено форми та порядку видачі довідки про середньомісячний розмір грошового забезпечення поліцейського.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги, що чинним законодавством не передбачено можливості обчислення середнього розміру грошового забезпечення поліцейського Національної поліції (без урахуванням його посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, особливостей проходження служби, які впливають на перелік та розмір додаткових видів грошового забезпечення поліцейського), відсутні підстави для видачи відповідачем такої довідки.
Доводи позивача щодо можливості застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995 (далі по тексту - Порядок № 100) колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на таке.
Пунктом 1 Порядку № 100 визначено перелік випадків, у яких застосовується цей Порядок обчислення середньої заробітної плати.
При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати
компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на
підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Таким чином, механізм обчислення середньої заробітної плати залежить від випадку, передбаченого пунктом 1 Порядку № 100, в зв'язку з яким обчислюється середня заробітна плата.
Однак, позивачем не повідомлено такого випадку, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості обчислити середнє грошове забезпечення (середню заробітну плату) всіх поліцейських Національної поліції взагалі в порядку, визначеною постановою КМУ № 100, безвідносно до конкретних умов обчислення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16.11.2018 № 335зі/29/2/01-2018, надана директором Департаменту ФЗБО НПУ Іванченко В.В. , містить інформацію по суті звернення, надіслана у строк, встановлений ст.15 Закону України «Про звернення громадян», а незгода позивача зі змістом відповіді не є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача у спірних відносинах.
Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем 10.11.2018 подавались звернення на ім'я Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б. та директора Департаменту фінансово-облікової політики МВС України Шевніна С.М. , які за змістом були ідентичними зверненням на ім'я Прем'єр-Міністра України, начальника НПУ та директора ДФЗБО НПУ, поданим 10.11.2018 (а.с.61-63).
Вказані звернення були зареєстровані за № Ф-10475 та №ФИ-8719593 відповідно.
Листом № 15/2-Ф-866 від 20.11.2018 директором Департаменту фінансово-облікової політики МВС України Шевніним С.М. звернення від 10.11.2018 №ФИ-8719593 було направлене до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України, оскільки Департамент фінансово-облікової політики МВС України не володів інформацією з питань, порушених у зверненні.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Враховуючи положення вказаної статті та те, що звернення позивача від 10.11.2018 №№ФИ-8719582, ФИ-8719587 та ФИ-8719595 щодо надання довідки встановленого зразка про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника Національної поліції України за 2018 рік, вже були розглянуті по суті Департаментом ФЗБО НПУ з наданням відповіді, Департаментом ФЗБО НПУ, за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593, повідомлено позивача, що відповідь на викладені у них питання надана листом ДФЗБО Національної поліції України від 16.11.2018 за №335зі/29/2/01-2018.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних відносинах відсутня бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернень ОСОБА_1 від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593 та щодо ненадання довідки про середньомісячний розмір грошового забезпечення працівника Національної поліції України за 2018 рік, тому позовні вимоги про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки звернення позивача від 10.11.2018 розглянуті по суті, а за результатами їх розгляду позивачу надано відповідь, оформлену листом від 16.11.2018 за вих. №335зі/29/2/01-2018, то відсутні підстави для зобов'язання Національної поліції України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.11.2018 №ФИ-8719588 та №ФИ-8719593 та вжити заходи реагування, з урахуванням обставин встановлених судом.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на неврахування відповідачем по справі та судом першої інстанції рішень Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 у справі щодо права на пільги та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 у справі щодо пільг, компенсацій та гарантій, Конвенції про права осіб з інвалідністю, оскільки спірні відносини виникли з приводу реалізації позивачем свого права на направлення звернень, що перебуває у площині регулювання Закону України "Про звернення громадян", а не реалізації позивачем своїх прав або надання пільг як особі, яка має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 по справі № 440/4499/18 в частині відмови в задоволенні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій