03 червня 2019 р.Справа № 520/1705/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Бегунца А.О. , Григорова А.М. ,
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 (повний текст складено 21.03.2019, головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А., м.Харків) по справі № 520/1705/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 33 протоколу №13 від 08.02.2019 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 33 протоколу №13 від 08.02.2019;
- зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Міністерство оборони України - подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача надав пояснення, в яких наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 в період з 17.04.1984 по 26.07.1986 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з цієї частини в запас.
Під час проходження строкової військової служби в Демократичній Республіці Афганістан позивач брав участь в бойових діях в складі діючої армії в період виконання інтернаціонального обов'язку в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 .
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2550 від 08.06.2016 поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зокрема, множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, рядового запасу ОСОБА_1 стали причиною шкіряних рубців, а ЗЧМТ-контузія головного мозку у подальшому призвела до «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь-2, ризик-2. ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, СН П А ст., ФК П. Післятравматична та дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з вираженим лікворо-гіпертензивним, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами, вегето-судинними вегето-адреналовими пароксизмами з нахилом до синкопальних станів, інсомнією, когнітивним зниженням. Нейросенсорна туговухість».
З 04.10.2016 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням , що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №459074 від 10.10.2016.
З 03.10.2017 позивачу було продовжено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №459807 від 29.10.2017.
24.05.2018 ОСОБА_1 подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.
Згідно із п.33 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.02.2019 №13, відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що відсутні документи, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 р. №975
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи Міністерства оборони України щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги є необґрунтованими. Питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів належить саме до повноважень Харківського обласного військового комісаріату.
Також суд першої інстанції відмітив, що лише після прийняття Міністерством оборони України відповідного рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у Міністерства оборони України виникає обов'язок щодо надіслання Харківському обласному військовому комісаріату вказаного рішення, а тому на час розгляду даної справи по суті права позивача в даній частині спірних правовідносин відповідачами не порушено.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Положеннями ст. 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закон № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закон № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на відсутність документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2550 від 08.06.2016, із якого слідує, що поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому, у витягу відмічено, що множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, рядового запасу ОСОБА_1 стали причиною шкіряних рубців, а ЗЧМТ-контузія головного мозку у подальшому призвела до захворювань: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь-2, ризик-2. ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, СН П А ст., ФК П. Післятравматична та дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з вираженим лікворо-гіпертензивним, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами, вегето-судинними вегето-адреналовими пароксизмами з нахилом до синкопальних станів, інсомнією, когнітивним зниженням. Нейросенсорна туговухість».
Довідкою Центрального архіву МО РФ підтверджується, що позивач з 1 червня 1984 по 1 червня 1988 року приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у військовій частині п/п 36871
Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, погоджується із доводами Міністерства оборони України щодо ненадання позивачем документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №459807 від 29.10.2017 позивачу встановлено інвалідність у зв'язку, в тому числі, із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Однак, як свідчать матеріали справи, Міністерством оборони України в оскаржуваному позивачем рішенні не відображено чи було досліджено в повному обсязі питання щодо можливості призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги саме у зв'язку із захворюванням.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі № 520/1705/19 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі № 520/1705/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 06 червня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц А.М. Григоров