04 червня 2019 р.Справа № 2040/5284/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.. м. Харків) від 14.02.2019 року (повний текст рішення складено 28.02.2019 р.) по справі №2040/5284/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, у якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003611315, №0003601315 та №0003581315 від 02.04.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 12.02.2018 по 02.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. За результатом перевірки складено акт №913/20-40-13-15/НОМЕР_1 від 12.03.2018 р., за наслідками якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003611315, № 0003601315 та № 0003581315 від 02.04.2018 року, позивач з даними рішеннями не погоджується, вважає їх незаконним та не обґрунтованими.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.04.2018 року №0003611315 за платежем податок на доходи фізичних осіб, №0003601315 за платежем військовий збір, №0003581315 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 п. 77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у харківській області № 367 від 19.01.2018 року та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017.р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
Копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 19.01.2018 року № 367 та письмове повідомлення від 19.01.2018 року № 29 відправлено ФОП ОСОБА_1 22.01.2018 року.
Перевірка проведена у приміщенні ГУ ДФС у Харківській області за адресою : м.Харків, вул. Петра Болбочана, 25 згідно заяви підприємця.
За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 12.03.2018 № 913/20-40-13-15/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р."
Перевіркою встановлено порушення позивачем :
- в порушення п.167.1 ст.167, п.177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб, який було утримано з сукупного доходу одержаного у 2017 році на суму 18312 грн.;
- в порушення ст. з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (2016 рік) встановлено заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2016 рік на суму 22381,44 грн.;
- в порушення п.1.2 ст. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України занижено оплату військового збору на суму 1526,0 грн.;
п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не перераховано до бюджету ПДВ в сумі 6649,58 грн.
На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2018 року № 0003611315, яким встановлено порушення пп. "є" п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, № 0003601315, яким встановлено порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору , № 0003581315, яким встановлено порушення п.п.198.5г) п.198.5 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів та вимогу про сплату боргу № Ф-0000571315 та рішення № 0003591315 про застосуванн яштрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.04.2018 року.
Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України.
Рішеннями ДФС України № 7160/к/99-99-11-02-02-25 від 18.05.2018 та № 8536/40/99-99-11-02-01-14 від 15.06.2018 скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняті контролюючим органом рішення без змін.
В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що при проведенні перевірки позивача відповідач дійшов помилкових висновків, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області без повного з'ясування усіх обставин та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як вбачається із змісту акту перевірки, перевіряючими проведено співставлення даних, зазначених у деклараціях про доходи за 2015-2017 роки ФОП ОСОБА_1 , банківськими виписками, прибутковими та видатковими накладними, даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних, книгою обліку доходів та витрат.
За результатом проведеного співставлення встановлені факти реалізації товару, придбання якого документально не підтверджено. З урахуванням вказаного, контролюючим органом встановлено, що заниження чистого доходу отриманого у 2017 році на загальну суму 101733,64 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18312,06 гривень.
Також контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. "г" п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме не нараховано податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за товарами, під час придбання яких суми податку булли включені до складу податкового кредиту та використання яких не пов'язано із господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого занижена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6649,58 грн.
Розрахунки проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок та списання безготівкових коштів шляхом придбання товарів (робіт, послуг), на підтвердження позивачем до матеріалів справи надані банківські виписки.
Контролюючий орган в акті перевірки посилався на те, що позивачем не було надано документів щодо придбання на реалізовані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 104880,04 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.
Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4. ст.. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
177.4.6. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.
Згідно з п. 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом першої інстанції було досліджено до доведено у суді апеляційної інстанції, що первинні документи, які є в наявності в матеріалах справи, підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей у перевіряємому періоді (т. 1 стр. 83-233, т. 2 стр. 35-250, т. 3 стр. 1-151, 199-250, , и. 4 стр. 1,2).
Оцінивши надані позивачем первинні документи колегія судів доходить висновку, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0003611315, №0003601315 та №0003581315 від 02.04.2018 року. є неправомірними, підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року по справі № 2040/5284/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 06.06.2019 року