04 червня 2019 р.Справа № 440/3803/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Горбунова К.Ю.,
третьої особи - Заяц В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 25.01.19 по справі № 440/3803/18 за позовом Приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,-
30 жовтня 2018 року приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 19.10.2018 №3274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуваним наказом позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. Указаний наказ прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 Позивач вважає висновки, які зазначені у довідці від 25.09.2018, необґрунтованими, оскільки позивач стверджує, що нею під час здійснення реєстраційних дій дотримано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Вказала, що вжитий Міністерством юстиції України захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю законну нотаріальну діяльність, а також створює необґрунтовані ускладнення для інших осіб, у тому числі спадкоємців, які вже звернулися або звертаються до позивача за нотаріальними діями, що вимагають роботи з указаним реєстром. Позивач стверджує, що наданими нею доказами підтверджено безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2018 року №3274/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) на користь приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача надала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Нотаріальна палата України надала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом Міністерства юстиції України від 17.09.2018 № 3350/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1" відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 від 30.08.2018 наказано: провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 з дати реєстрації цього наказу /т. 2 а.с. 12/.
25.09.2018 Комісією складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 /т. 2 а.с. 14-18/.
За результатами перевірки Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2018 №3274/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. Виконання пункту 1 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" /т. 2 а.с. 19/.
Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952 в редакції на день вчинення реєстраційних дій) визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, згідно цієї ж статті, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно абзацу 2 ст.9 Закону № 1952 у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1952 визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 1952 Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно частин 1 та 2 статті 17 Закону № 1952 реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об'єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Частиною 1 статті 37-1 Закону № 1952 встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Пунктом «Г» частини 6 цієї ж статті передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990 ).
Згідно п.1 Порядку №990 передбачено процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно п.2 Порядку № 990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації з прийняттям обов'язкових до виконання рішень, передбачених Законами.
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту (п.6 Порядку № 990).
Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; - опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (п.9 Порядку № 990).
Згідно пункту 8 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право:
1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;
2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;
3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.
За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (п.10).
Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій,. оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав. їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.
Наказом Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» Державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного наказу є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_1
За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_1 встановлені такі порушення:
- під час реєстрації 11.06.2018 заяви про державну реєстрацію іншого речового права № 28639458 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323289200:00:012:0015, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Миргородський р-н, Шахворостівська сільська рада приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 10, 12, 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок № 1127), оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_1 не зупинено розгляд вищезазначених заяв для направлення запитів до Державного земельного кадастру стосовно підтвердження інформації про реєстрацію оренди земельних ділянок до 01.01.2013, яка міститься в поданих договорах оренди;
- аналогічні порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 під час проведення державної реєстрації прав за заявами №№ 28575975, 28576226, 28576464, 28579225, 28580577, 28640949, 28641906;
- не дотримання приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог норм чинного законодавства щодо виготовлення електронних копій документів при розгляді заяви № 28643323, що є порушенням ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Пунктами 10, 12, 13 Порядку № 1141 передбачено, що під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацій заяв і запитів.
Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку.
У разі коли відомості Державного земельного, кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.
Тобто, державний реєстратор під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний зупиняти розгляд заяви про Державну реєстрацію у разі: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, а також неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, інформації про зареєстровані до 01.01.2013 речові права на відповідне нерухоме майно.
Однак, судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивачем було в повному обсягу отримано документи і інформацію, необхідну для вчинення реєстраційних дій.
Довідка за результатами проведення перевірки позивача не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб.
Вказане підтверджено матеріалами справи, апелянтом вказане не спростовано.
Крім того, за результатами моніторингу дій ОСОБА_1 в якості державного реєстратора, перевіряючий орган прийшов до висновку, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 до заяви №28643323 не було додано електронні копії документів.
Однак, при встановленні зазначених порушень, перевіряючими не зазначено перелік конкретних документів, електронні копії документів які відсутні.
Відповідно до абзацу 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016, комісія має право:
- витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;
- вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.
Комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування конкретних документів, що в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин порушення позивачем норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та зроблені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства.
Водночас, Комісія для проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мала повноваження витребувати у суб'єкта державної реєстрації надання пояснень, що передбачено пунктом 8 Порядку № 990.
Відібравши пояснення від позивача та перевіривши копії документів, відповідач міг би у повному обсязі встановити обставини можливої наявності порушень чинного законодавства з боку позивача.
Щодо решти аргументів апелянта, колегія судді вважає вірним висновок суду першої інстанції, що чинне законодавство України не передбачає, що під час скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мають здійснюватися пошуки зареєстрованих прав чи обтяжень, чи то встановлення черговості розгляду заяв. Відповідач формально підійшов до перевірки позивача - не досліджував кожен епізод виявлених ним порушень, а просто зробив припущення - якщо в реєстрі були відсутні пошукові запити, то це автоматично означало наявність порушення, що автоматично ставить під сумнів об'єктивність проведеної перевірки та акту, складеного за її результатами.
Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки те, що приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 при вчинення нотаріальних дій здійснила усі необхідні перевірки безпосередньо перед їх вчиненням підтверджено належними та допустимим доказами.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року по справі № 440/3803/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 06.06.2019 року