ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/41
про залишення позову без розгляду
05 червня 2019 року м. Київ№ 826/2098/18
За позовом ОСОБА_1
До Міністерства оборони України
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання відкликати офіційний документ Міністерства оборони України - подання від 17.11.1993 року, про що повідомити позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 р. закрито провадження по справі з підстав п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 р. скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2019 р. (суддя Головань О.В.) справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
17.11.1993 р. Головним управлінням кадрів Міністерства оборони України щодо Селюка Миколи Романовича, заступника начальника управління кадрів Міністерства оборони України, складено подання до призначення на посаду заступника начальника кафедри тактики факультету загальної військової підготовки Київського військового інституту управління і зв'язку, в якому викладено відомості, які ОСОБА_1 вважав недостовірними.
Рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 р. за позовом ОСОБА_2 до Головного управління кадрів Міністерства оборони України про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і викладені неправдиво, які містяться у поданні від 17.11.1993 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском однорічного строку, передбаченого ст. 7 ЦК України, позовної давності до пред'явлення позову.
При цьому, в рішенні зазначено, що суд, згідно досліджених доказів, знаходить, що відомості стосовно ОСОБА_1 , які містяться в поданні від 17.11.1993 р., не відповідають дійсності і викладені неправдиво.
06.02.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України з проханням вилучити з його особової справи оригінал подання від 17.11.1993 р. Головного управління кадрів Міністерства оборони України з посиланням на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 р. та ч. 5 ст. 277 ЦК України.
Листами від 12.04.2017 р., 04.01.2018 р. позивача повідомлено про відсутність у його особовій справі вказаного подання, про відмову у задоволенні позовних вимог рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 р.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов'язання відкликати офіційний документ Міністерства оборони України - подання від 17.11.1993 р., посилаючись на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 р. та ч. 5 ст. 277 ЦК України.
Також позивач зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав.
Вирішуючи питання щодо підсудності справи адміністративним судам, в постанові від 18.12.2018 р. Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що в межах правовідносин, що склались між сторонами відсутній приватноправовий спір, оскільки учасники спірних правовідносин не є рівними за своїм статусом, та в даному випадку відповідач, як носій суверенної влади (в частині права внесення відповідних подань), здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і даний спір виник саме внаслідок виконання відповідачем зазначених функцій.
В той же час, позивачем, в рамках даної справи, не заявлялись вимоги щодо спростування недостовірної інформації чи заборони поширення інформації, я заявлялись окремі вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, в рамках публічно-правового спору, який підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України, а тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності розглядати даний спір за правилами цивільного судочинства
Зважаючи на викладене, спір, який є предметом розгляду у даній справі, не пов'язаний з вирішенням питання щодо цивільних немайнових прав, а є публічно-правовим, подання від 17 листопада 1993 року щодо ОСОБА_1 складено відповідачем при виконанні ним владних-управлінських функцій, під час проходження позивачем публічної служби в Міністерстві оборони України, а тому дана справа належить до компетенції адміністративних судів.
Розглядаючи спір по суті з врахуванням вказаного висновку апеляційного суду, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, а саме.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До набрання чинності КАС України, станом на час виникнення спірних правовідносин у 1993 р. загальний строк позовної давності становив три роки згідно положень ЦК УРСР, і він був пропущений позивачем станом на 1999 р., про що зазначено у рішенні Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 р., і що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Станом на лютий 2018 р., час звернення позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва, строк звернення до суду щодо правовідносин, які виникли у 1993 р., очевидно є пропущеним.
При чому, строк звернення до суду в даному випадку розпочався саме у 1993 р., після того, як позивач ознайомився зі змістом подання від 17.11.1993 р., а не у квітні 2017р., коли він отримав відповідь на своє звернення до Міністра оборони України, оскільки попередньо вказане питання вже було предметом судового розгляду і чергове звернення до Міністерства оборони України не може бути підставою для поновлення або нового відліку строку звернення до суду.
Позивач, обґрунтовуючи дотримання строків звернення до суду, посилається на п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, згідно з якою позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав.
Проте, згідно з вищевикладеним висновком постанови від 18.12.2018 р. Шостого апеляційного адміністративного суду, спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо цивільних немайнових прав, а є публічно-правовим, відповідно, положення ч. 1 ст. 268 ЦК України на нього не поширюються, а застосуванню підлягають загальні положення КАС України щодо строку звернення до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, п. 8 ч. 1 ст. 240, 295 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву залишити без розгляду.
2. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її виготовлення.
Суддя О.В.Головань