ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у закритті провадження у справі
05 червня 2019 року м. Київ № 640/1513/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шевченко Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Правовест» до Фонду державного майна України, треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Державне підприємство «Дніпровський електровозобудівний завод», про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
за участі учасників справи:
представника позивача - Крижового Д.В,
представника відповідача - Пилипенко І .Г.,
представника третьої особи 1 - Бєлозьорової О.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Правовест» (далі по тексту - позивач, ТОВ ЮФ «Правовест») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду державного майна України (далі по тексту - відповідач, ФДМУ), треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (далі по тексту - третя особа 1), Державне підприємство «Дніпровський електровозобудівний завод» (далі по тексту - третя особа 2), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ ФДМУ від 27.12.2018 №1637, яким затверджено Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році, у частині включення та затвердження ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році;
- визнати протиправним та скасувати наказ ФДМУ від 03.01.2019 №4, яким прийнято рішення про приватизацію ДП «Дніпровський електровозобудівний завод»;
- зобов'язати Фонд державного майна України вчинити дії щодо виключення ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об'єктів малої приватизації), затвердженого наказом ФДМУ від 27.12.2018 №1637.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
04.06.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що оскільки позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ ФДМУ від 27.12.2018 №1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» в частині включення та затвердження ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягає приватизації в 2019 році та наказ ФДМУ від 03.01.2019 №4, яким прийнято рішення про приватизацію ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», а також звертає увагу суду на порушення його прав, як кредитора третьої особи 2, тому, на думку відповідача, даний позов пов'язаний із приватизацією об'єкта державної власності - ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», а отже, як наслідок, до таких правовідносин відповідач застосовує правила п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України та просить суд закрити провадження у справі.
Відповідно до вказаної вище статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/6396/17.
У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи 1 повністю підтримали заявлене клопотання та просили суд задовольнити його.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував з огляду на те, що даний предмет спору підлягає розгляду саме за правила адміністративного судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, вважає, що воно не підлягає задоволенню, а провадження у справі не підлягає закриттю, зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.15 у справі №904/117/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до ДП «Дніпропетровського науково-виробничого комплексу «Електровозобудування» (ДП «Дніпровський електровозобудівний завод») про стягнення заборгованості. Вирішено стягнути з ДП «Дніпропетровським науково-виробничим комплексом «Електровозобудування» (ДП «Дніпровський електровозобудівний завод») 2 373 570,00 дол. США заборгованості по простроченому кредиту; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачений кредит 5 467 708,49 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачений кредит 17 220,53 грн.; заборгованості зі сплати 3% річних від простроченої суми кредити 814 337, 31 грн.
На підставі вказаного вище рішення видано наказ від 01.06.2016 про примусове виконання рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП №51443789.
11.01.2018 ТОВ ЮФ «Правовест» стала переможцем електронних торгів щодо купівлі права вимоги за кредитним договором №14КР-12 від 17.07.2012.
08.02.2018 між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ ЮФ «Правовест» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №14КР-12/0220І8 від 08.02.2018, за яким останній набув право вимоги за кредитним договором №14КР-12 від 17.07.2012 з усіма доповненнями та змінами до Боржник - ДП «Дніпровський електровозобудівний завод».
У подальшому позивачу стало відомо, що Фонд державного майна України своїм наказом від 27.12.2018 №637 затвердив переліки об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році, згідно з додатками.
Додаток 2 містить перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році, до якого включено ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», як єдиних майнових комплексів державного підприємства, що підлягає приватизації в 2019 році.
Наказом ФДМУ від 03.01.2019 №4 прийнято рішення про приватизацію ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», перетворивши його на акціонерне товариство, шляхом продажу на аукціоні з умовами.
Незгода позивача із вказаними вище наказами відповідача зумовила його звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України)
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Варто зазначити, що не допускається поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду- акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Однак, суд наголошує, що в межах даної справи предметом є встановлення правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних наказів.
Таким чином, предметом справи є владні, управлінські рішення та дії Фонду державного майна України, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/6396/17, оскільки обставини, що розглядалися у вказаній справі є різними по відношенню до обставин у справі №640/1513/19, як і сам предмет спору даної справи.
Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України).
Враховуючи вищевказане, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів та пояснень за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, судом не встановлено обґрунтованих підстав для закриття провадження у справі з підстав зазначених у клопотанні Фонду державного майна України, з огляду на що, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 241 - 243, 248, 250, 256, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні клопотання представника Фонду державного майна України про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Шевченко