ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 червня 2019 року №826/33/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,
третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі також - відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. в "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності до Договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк";
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", та подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу «Лояльний» у долларах США від 18.02.2015 року №010-09502-180215, а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Втім, відповідачем, як зазначає позивач його не було включено до вказаного Переліку, чим було порушено його права, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
В судове засідання 15.03.2018 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
При цьому, у матеріалах справи містяться письмові пояснення представника уповноваженої особи, в яких зазначено, що за результатами проведеної перевірки правочинів, укладених ПАТ "Дельта Банк", виявлено, що операції з перерахування фізичними особами, що є одночасно кредиторами банку, коштів на поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб, а також операції з подальшого перерахування коштів з рахунків отримувачів на власні депозитні рахунки або рахунки третіх осіб, опосередковано надають кредиторам переваги перед іншими кредиторами, а тому комісією з перевірки правочинів зроблено висновок про нікчемність таких операцій (транзакцій), згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі чого уповноваженою особою прийнято наказ від 16.09.2015 №813. При цьому, представником відповідача наголошено, що грошові кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку фізичної особи - ОСОБА_2 - що, на думку представника відповідача, свідчить про те, що такі операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів, з урахуванням того, що станом на момент вчинення оскаржуваної операції діяла постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ, якою було обмежено здійснення банківських операцій у ПАТ "Дельта Банк".
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїх письмових запереченнях вказав про те, що уповноваженою особою не було включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому у відповідача 2 не виникло обов'язку з включення позивача до загального реєстру вкладників та здійснення на користь позивача відповідних виплат.
Зважаючи на неявку сторін, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_1 укладено договір №010-09502-180215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США, відповідно до умов якого: сума вкладу складає 7500,00 (сім тисяч п'ятсот доларів); вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього Договору, та по "20" березня 2015 року включно.
У відповідності до пункту 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 .
Пунктом 1.8 Договору передбачено, що зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.
Згідно з пункту 1.10. Договору, у разі закінчення строку залучення Вкладу, зазначеного в пункті 1.3 даного Договору, або в разі дострокового припинення дії цього Договору, Вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3 , відкритий на ім'я Вкладника в установі Банку.
Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI, щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн для одного вкладника в одному банку.
Як вбачається з наданої суду копії платіжного доручення в іноземній валюті №46084609 від 18.02.2015 року, на рахунок ОСОБА_1 . № НОМЕР_2 надійшли грошові кошти у розмірі 7500,00 грн., призначення платежу: Переказ коштів від ОСОБА_3
Згідно з додатковою угодою №1 від 18.02.2015 року до договору банківського вкладу сторони домовились викласти пункт 1.8 договору у наступній редакції: " 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку у день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються…
Разом з тим, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08.04.2015 №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: " 2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 02.10.2015 №664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 02.10.2015 №181.
Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду-провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
12 листопада 2015 року позивач отримав виписку по договору №010-09502-180215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 18.02.2015 року, з якої стало відомо, що до загального реєстру вкладників, які мають право а відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, його не було включено, оскільки вищезазначений договір визнано нікчемним.
Вважаючи рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та, як наслідок, не включення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.
До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок.
Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст.26 цього Закону.
Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні ст. 2 Закону.
Відповідно до витягу з протоколу засіданні Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом від 29.05.2015 №408, та витягу з наказу від 16.09.2015 №813, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком, зокрема, до договору банківського вкладу (депозиту) №010-09502-180215 від 18.02.2015 року.
Висновок про нікчемність договорів зроблено на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зі змісту письмових заперечень вбачається, що відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаного договору, оскільки кошти в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та банківських правил надійшли на рахунок позивача з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що, на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Крім того, цією постановою зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ «Дельта Банк».
За твердженням Уповноваженої особи Фонду, свідченням нікчемності є зарахування коштів на депозитний рахунок позивача від третьої особи, що порушує умови договору банківського вкладу (депозиту), ЦК України, постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк», відповідно особі надано переваги (пільги), прямо не встановлені для неї законодавством чи внутрішніми документами банку.
Підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.
Посилання відповідача на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримала саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.
Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину.
Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 року. Натомість правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У даному випадку не вбачається обмежень щодо віднесення позивача до категорії вкладників, а сум, які надійшли (повернулися) на його рахунок - до категорії вкладу, оскільки за відносинами між позивачем та третьою особою Банк у даному випадку виконував лише розрахунково-касове обслуговування рахунків.
Відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов'язки його сторін.
Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Банк при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України.
Отже, кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.
Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону, Уповноваженою особою не надано.
Посилання Уповноваженої особи на постанову правління Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору банківського вкладу (депозиту) та, на переконання останнього, перешкоджала його укладенню, судом оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження.
Крім того, як було встановлено, додатковою угодою №1 від 18.02.2015 року до договору внесено зміни та п. 1.8 статті 1 останнього викладено у в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.».
Таким чином, на переконання суду, вказаною додатковою угодою знято обмеження щодо надходження коштів на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.
На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку Позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.
Відтак, кошти на поточному рахунку позивача, є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.
Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення Договору банківського рахунку та не надано суду доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб ПАТ «Дельта Банк» з приводу укладання такого договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу від 18.02.2015 року №010-09502-180215 нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу, укладених з ПАТ «Дельта Банк», викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/685/16.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. в "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності до Договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", суд зазначає.
Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину. Велика Палата у цій справі дійшла висновку про помилкове ототожнення наказу Фонду з одностороннім правочином, що спричинило неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.
На цій підставі суд доходить до висновку, що наказ Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину не може бути предметом судового оскарження, оскільки є внутрішнім виконавчо-розпорядчим рішенням, яке не створює жодних прав та обов'язків для третіх осіб, відповідно, видання такого наказу не може порушувати права останніх, а його сфера застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", та подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Крім того, як вже зазначалося судом вище, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
З урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність правових підстав для не включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в подальшому неподання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» додаткової інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, з метою повного та ефективного захисту прав ОСОБА_1 керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Тобто зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з урахуванням того, що позивачем в позові не наведено обґрунтувань необхідності застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", та подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № НОМЕР_4 від 18.02.2015 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 38, код ЄДРПОУ 34047020).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа